Події 1956 в Польщі та Угорщині

Критика на адресу Сталіна, що прозвучала на XX з’їзді КПРС, заклик Н. С. Хрущова враховувати національні особливості різних країн в ході соціалістичного будівництва привели до несподіваних для радянських керівників наслідків. Критика сталінізму переростала в заперечення «соціалістичних завоювань» та комуністичної ідеології. Результатом цього процесу з’явилися соціально-політичні кризи в Польщі та Угорщині.
У червні 1956 в Польщі на окремих підприємствах почалися страйки, швидко переросли в загальний страйк. Робочих підтримали студенти і ліберально налаштована інтелігенція. Однак завдяки позиції керівника польської компартії В. Гомулки вдалося уникнути втручання в ці події радянських військ, розквартированих в Польщі, і стабілізувати ситуацію в країні.
Польські події луною відгукнулися в Угорщині, де комуністичне керівництво було нездатне покінчити зі сталінськими методами управління державою. У цих умовах в компартії посилилося реформаторське крило на чолі з І. Надєм. Росли опозиційні настрої серед інтелігенції. Вибух суспільного невдоволення вибухнув в жовтні 1956 вийшли на вулиці Будапешта демонстранти зажадали призначити Надя прем’єр-міністром і вивести з Угорщини радянські війська. Влада застосувала зброю, тим самим спровокувавши повстання, в ході якого повстанці захопили ключові об’єкти в місті. Головою уряду був призначений І. Надь. Новий кабінет оголосив Угорщину нейтральною державою, заявив про вихід з Організації Варшавського Договору і підтвердив вимогу про виведення частин Радянської Армії. Компартія була розпущена. Після того як радянські війська покинули угорську столицю, тут розгорнулися жорстокі розправи з комуністами і співробітниками органів держбезпеки.
Керівництво СРСР виявилося перед фактом втрати впливу в одній з соціалістичних країн і встановлення тут прозахідного режиму. У цих умовах воно стало на шлях збройного повалення уряду І. Надя. На початку листопада на контролювалася радянськими військами території була відтворена прорадянська угорська компартія, новим керівником якої став Я. Кадар. Він звернувся до Москви за допомогою. У ніч на 4 листопада радянські танкові з’єднання увійшли в Будапешт. В ході важких вуличних боїв повстанці були розгромлені. Західні країни, всупереч очікуванням І. Надя, так і не наважилися втрутитися в угорські події. Після придушення повстання І. Надь і його найближчі соратники були страчені.

Посилання на основну публікацію