Події напередодні Другої світової війни

Початок фашистської агресії

Відповідальність за глобальну катастрофу, якої стала Друга світова війна, несе гітлерівська Німеччина. Гітлеру для того, щоб залучити свою країну в нову війну, були потрібні вагомі доводи. Ці доводи могли бути зведені насамперед до впливу на світовий порядок, що склався в результаті Першої світової війни, Версальської системи і важких соціальних наслідків Великого кризи 1929-1933 рр. З огляду на що панував в німецькому суспільстві невдоволення Версальської системою, знайти ці доводи не представляло праці.

Дуже велике значення мала та обставина, що Версальський договір порушив умови перемир’я 11 листопада 1918 р Саме це дозволило Гітлеру згуртувати навколо себе всю Німеччину і виправдати в очах німецького народу будь-яке порушення Версальського миру, на яке він свідомо йшов. При всьому неприйнятті Версальської системи німцями слід пам’ятати, що Гітлер не тільки був прихильником перегляду або ревізії Версальського договору, а й використовував його в своїх цілях.

Женевська конференція з роззброєння

Прихід Гітлера до влади збігся з Женевської конференцією по роззброєнню, що проводилася під егідою Ліги Націй. Нацисти скористалися нею, виступивши із заявою про необхідність або роззброєння інших країн до рівня Німеччини, або озброєння Німеччини. Будь-яка інша позиція з цього питання була неконструктивною. У жовтні 1933 Гітлер завдав удару по Лізі Націй, відкликавши свою делегацію до Женевської конференції з роззброєння і припинивши подальшу участь в роботі Ліги. Потім він організував з цього приводу референдум в Німеччині і отримав на підтримку 95% голосів німців.

Порушення Версальського договору

Відкритий виклик фюрера державам Версальського договору привів німецький народ в стан патріотичної ейфорії. Користуючись цією підтримкою, Гітлер приступив до ліквідації Версальського договору: 16 марта 1935 року в Німеччині введена загальна військова повинність, а 7 березня 1936 р проведена ремілітаризація Рейнської зони.

Антикомінтернівський пакт

25 листопада 1936 був укладений «Антикомінтернівський пакт», який створив двосторонній блок Японії і Німеччині, що мав на меті не допустити подальшого поширення радянського впливу в світі. Через рік до пакту приєдналася Італія, так оформилася «вісь Берлін – Рим – Токіо». «Антикомінтернівський пакт» був покликаний створити ілюзію у керівників західних демократій, що Німеччину, Італію і Японію об’єднує лише ворожість до міжнародного комуністичного руху і СРСР. Насправді ж цей пакт служив виправданням втручання трьох держав-агресорів у внутрішні справи інших держав, маскуванням їх військових приготувань.

Громадянська війна в Іспанії (1936-1939 роки)

Велику надію країни «Осі» покладали на іспанського диктатора Ф. Франко, який прийшов до влади в результаті державного перевороту і громадянської війни.

Влітку 1936 р радіостанція міста Сеута передала в ефір фразу «Над усією Іспанією безхмарне небо», що стало умовним сигналом до заколоту. Повсталі армійські частини на чолі з генералом Франко оголосили війну уряду і взяли під контроль третину території країни. У столиці та на півночі Іспанії заколот був придушений. Почалася кривава громадянська війна. У той час як республіканці звернулися за військовою допомогою до СРСР, націоналістам допомога була надана Італією і Німеччиною. Також націоналістів підтримувала сусідня Португалія, надавши порти для доставки зброї і близько 20 тис. Солдатів. При цьому діяв Комітет з невтручання Ліги Націй, до складу якого входили всі іноземні держави, фактично брали участь у війні. Війна тривала до 1939 року і закінчилася перемогою Франко і встановленням диктатури.

Аншлюс Австрії

Після того як формальні обмеження Версальського договору були зняті, Гітлер приступив до вирішення територіальних проблем.

Першою на черзі виявилася Австрія. Чимала частина громадян цієї країни були прихильниками об’єднання з Німеччиною, ніж Гітлер і скористався. Аншлюс (приєднання) Австрії до Німеччини стався 3 березня 1938 року, а в ніч на 11 березня підрозділи вермахту (збройних сил Німеччини) вступили на територію цієї країни. Через два дні Гітлер замість планованого раніше поступового злиття оголосив про включення австрійської території до складу рейху. 10 квітня в Німеччині і Австрії відбувся референдум про аншлюс.

За офіційними даними, за приєднання проголосувало більше 99% тих, хто прийшов на референдум німців та австрійців. Такий результат голосування в Німеччині та Австрії вразив навіть Гітлера.

Переговори СРСР, Франції і Великобританії

Уряд Великобританії, відчуваючи свою провину в потуранні Гітлеру, заявило Польщі про свою готовність підтримувати її проти будь-якої акції агресії. Безглуздість англійських гарантій полягала в тому, що у Британії не було коштів для надання ефективної допомоги Польщі. Тим не менш, вона взяла на себе зобов’язання оголосити війну Німеччині, якщо про це попросить Польща.

Гарантії Англії мали б сенс в тому випадку, якщо б вони були надані разом з гарантіями СРСР. Однак за бойовими якостями британські генерали ставили Червону армію, ослаблену сталінськими чистками, значно нижче польської. До того ж Москва могла надати реальну допомогу Празі тільки в тому випадку, якщо б Польща дала згоду на пропуск через її територію радянських військ до Чехословаччини. Поляки такої згоди не давали, як не хотіли пропускати німецькі війська через свою територію для нападу на СРСР.

Незважаючи на все це 1 серпня 1939 року англо-французька військова місія морем вирушила на переговори з військовим командуванням СРСР. Ці переговори велися мляво і незабаром через взаємного нерозуміння зайшли в глухий кут.

Інакше йшла справа з переговорами, які завершилися підписанням радянсько-німецького пакту про ненапад від 23 серпня 1939 г. Цей договір був укладений строком на 10 років.

Посилання на основну публікацію