Подальше територіальне розширення СРСР

Секретні домовленості з Гітлером дозволили Сталіну без особливих проблем здійснити подальші територіальні придбання. Входження до складу Радянського Союзу трьох країн Прибалтики – Литви, Латвії та Естонії, а також Бессарабії і Північної Буковини стало результатом як застосування заходів дипломатичного і військового тиску, так і використання орієнтованих на СРСР місцевих політичних сил.
У вересні 1939 р СРСР запропонував країнам Прибалтики укласти договори про військову взаємодопомогу. Дипломатичний тиск на сусідів було посилено розгортанням на кордоні з Естонією потужного угруповання радянських військ, десятикратно превосходившей сили естонської армії. Уряду Прибалтійських держав поступилися натиску і погодилися підписати договори. Відповідно до них до травня 1940 в Естонії, Латвії та Литві на наданих їх владою військових базах були розміщені частини Червоної Армії (67 тис. Осіб), що перевершувало загальну чисельність армій Прибалтійських держав.
У червні 1940 р, коли війська англо-французької коаліції терпіли поразки на заході, наркомат закордонних справ СРСР надав владі Прибалтійських країн звинувачення у ворожому по відношенню до радянських гарнізонах діяльності. Не маючи можливості отримати допомогу Заходу, уряди Естонії, Латвії та Литви були змушені погодитися з введенням на їх територію додаткових сил Червоної Армії. Демонстрації, організовані лівими силами і відкрито підтримані радянськими військами, привели до зміни урядів. В ході парламентських виборів, що проводилися під контролем радянських представників, перемогу здобули прокомуністичні сили. Проголошені новими законодавчими органами влади Естонська, Латвійська і Литовська радянські республіки в серпні 1940 були прийняті до складу СРСР.
У червні 1940 р СРСР зажадав від Румунії повернення Бессарабії, втраченої в 1918 р, і передачі Північної Буковини, населення якої становили в основному українці. Румунія була змушена поступитися ці території Радянського Союзу. У серпні 1940 р Молдавська АРСР разом з приєднаною до неї Бессарабією була перетворена в союзну республіку, Північна Буковина увійшла до складу УРСР.
Зовнішньополітичні успіхи дозволили відсунути західний кордон СРСР, убезпечивши цим промислові центри європейської частини країни. Разом з тим незабаром після початку Великої Вітчизняної війни проявилися й негативні наслідки такого стрімкого територіального розширення. Оборонні споруди на старому кордоні були демонтовані, а звести нові не вистачило часу. Внаслідок репресій проти населення приєднаних територій тил прикривали новий кордон частин виявився ненадійним. Ще більш протяжної опинилася і радянсько-німецький кордон, що стала в червні 1941 р вихідним рубежем для наступу гітлерівців в глиб СРСР.

Однак найбільш серйозний прорахунок був здійснений радянським керівництвом в оцінці термінів майбутньої війни з Німеччиною. Легкість, з якою Сталін скористався плодами розділу Східної Європи на сфери впливу між СРСР і Німеччиною, дозволяла йому розраховувати, що неминучу війну з могутнім західним сусідом вдасться відтягнути хоча б до 1942 р Наслідком цих розрахунків стало те, що Сталін не хотів вірити донесенням радянської розвідки про підготовку нападу Німеччини. При цьому СРСР, незважаючи на затримки платежів німецькою стороною, продовжував в повному обсязі виконувати свої зобов’язання з постачання в Німеччину стратегічної сировини і продовольства.
Підведемо підсумки
У 1939-1940 рр. Радянському Союзу вдалося приєднати більшість територій колишньої Російської імперії, втрачених після Першої світової та громадянської воєн. Вжиті в цей період керівництвом країни заходи по зміцненню обороноздатності країни виявилися недостатніми. СРСР не зміг всебічно підготуватися до відбиття агресії гітлерівської Німеччини.

Посилання на основну публікацію