Початок ядерного протистояння

Володіння атомною бомбою, продемонстроване всьому світу в ході бомбардування Хіросіми і Нагасакі, на перших порах забезпечувало Сполученим Штатам істотну перевагу в протистоянні з Радянським Союзом. Вже через два дні після закінчення Другої світової війни, 4 вересня 1945, американські військові почали розробку планів ядерного нападу на СРСР. Черговий план («Дропшот») був прийнятий керівництвом американського військового відомства в 1949 р, коли в Радянському Союзі завдяки здійсненим групою вчених під керівництвом І. В. Курчатова дослідженнями, а також даними розвідки було створено ядерну зброю. Сполучені Штати перестали вважатися єдиною в світі державою, що володіла цією зброєю. Однак у радянських ВПС не було стратегічних засобів доставки атомних зарядів, здатних досягти території США.
Ігноруючи інтереси своїх союзників, по яких припав би удар відплати, керівництво Сполучених Штатів розраховувало на перевагу в кількості ядерних зарядів і засобах їх доставки – стратегічних бомбардувальниках. У разі введення в дію плану «Дропшот» американські ВПС мали здійснити бомбардування найбільших міст СРСР. Після бомбардувань планувалася окупація радянської території сухопутними силами.
Наміри США не були таємницею для керівництва СРСР. В умовах, що найважливішим завданням ставало виробництво носіїв, здатних доставити ядерну зброю на територію потенційного супротивника. На створення стратегічних бомбардувальників, а потім і міжконтинентальних ракет були спрямовані великі матеріальні кошти. Групою радянських фізиків велися роботи зі створення водневої бомби. Вони увінчалися успіхом – в 1953 р на полігоні острова Нова Земля була випробувана перша воднева бомба. Успіхи в розробці термоядерної зброї, створення стратегічних бомбардувальників М-4 і Ту-95, а потім, в 1957 р, і запуск першого в світі штучного супутника Землі продемонстрували зростання військової могутності СРСР. «Вікно уразливості» було закрито.

Посилання на основну публікацію