Початок Вітчизняної війни

Вранці 22 червня 1941 р. німецькі війська, ще до офіційного оголошення війни СРСР, завдали потужного удару по позиціях Червоної армії. Зосередженим на кордонах 190 дивізіям Німеччини та її союзників, налічували 5 500 000 чоловік, протистояли війська п’яти прикордонних західних військових округів і трьох флотів СРСР загальною чисельністю 2 900 000 чоловік. Червоноармійці перевершували противника за кількістю знарядь, танків, мінометів і літаків. Але це перевага була швидко втрачено: сотні літаків, не встигнувши злетіти, були знищені на аеродромах, боєприпаси не встигали підвозити зважаючи розриву комунікацій, танки не могли ефективно діяти в «котлах» (оточених угрупованнях солдатів), куди в перші ж дні війни потрапили тисячі радянських військовослужбовців. З червня 1941 р. почався швидкий, часто безладний відхід Червоної армії вглиб країни.

Одна з основних причин цього – раптовість нападу. Сталін був обізнаний про концентрацію німецьких військ поблизу радянських кордонів, але отримував суперечливі відомості про її цілі. Він не вірив, що Німеччина захоче вести війну на двох фронтах (проти Англії та СРСР) і був схильний вважати порушення радянських кордонів, що почастішали з весни 1941 р., провокацією німецького генералітету, який бажав посварити його з Гітлером. Повідомлення німецьких дипломатів, передані «по секрету», про те, що перекидання військ на Схід здійснюється для дезінформації та приховування нападу на Британські острови, посилювали сумніви Сталіна. Він аж до ночі 22 червня не наважувався дати директиву про приведення військ у бойову готовність, а та, яка була все ж схвалений ним за кілька годин до початку війни, згадувала лише про «можливі провокації».

Невдачі перших місяців війни для Червоної армії були обумовлені також відсутністю реального досвіду широкомасштабних бойових дій – військові операції в Польщі, Фінляндії та Монголії в 1939-1940 рр.. були все ж типовими регіональними конфліктами, обмеженими за часом і за кількістю залучених до них сил. У перші тижні війни виявилася неузгодженість дій військових підрозділів усіх рівнів – фронтів («напрямів»), армій, дивізій, полків. Багато аеродроми, склади зброї і боєприпасів створювалися поблизу кордону – і були втрачені вже на початку бойових операцій. Переозброєння військ і оснащення їх новітньою бойовою технікою до червня 1941 р. завершити не вдалося: радянська зброя в багатьох випадках тоді поступалося німецьким зразкам. Кадровий склад вищого і середнього командного складу Червоної армії був значно ослаблений терором 1937 Багато командні пости зайняли особи, які не мали достатніх знань і необхідного досвіду.

Вступивши в сутичку з ворогом у вкрай невигідних для себе умовах, Червона Армія, проте, швидко зруйнувала гітлерівські плани розгрому СРСР допомогою «бліцкригу» (блискавичної війни). Запеклий російське опір збільшувалася з кожним днем. Німецька сторона була змушена визнати стійкість радянського солдата, обурюючись недооцінку сил «російського колоса». Вже влітку 1941 р. багато солдати були удостоєні за проявлений героїзм бойових нагород, в тому числі і вищої з них – Золотої Зірки Героя Радянського Союзу. У роки війни отримали широку популярність імена льотчиків І.М. Кожедуба та В.В. Талаліхіна, А.П. Маресьєва, рядового А.М. Матросова, генерала І.В. Панфілова, партизанки Є.І. Чайкіної і багатьох інших, чий подвиг став символом мужності і патріотизму.

Посилання на основну публікацію