Початок Лівонської війни

Досягнувши блискучих успіхів на сході, Іван IV звернув свій погляд на захід. Відсутність портів на Балтійському морі обмежувало російську торгівлю з країнами Європи. У ролі торгових посередників здавна виступали багаті міста Лівонського ордену. Вони всіляко перешкоджали зростанню російської торгівлі. Тим часом потреби економічного розвитку вимагали встановлення широких господарських зв’язків Росії з передовими європейськими країнами. Шлях через північні моря через суворих кліматичних умов був невигідним для купців, хоча російські товари і користувалися попитом в інших країнах. Іван IV вирішив відвоювати володіння Лівонського ордену, ослабленого внутрішніми розбратами, і роздобути лівонськіземлі і гавані на Балтиці. До того ж для початку війни представився вагомий привід. За договором Росії з Ливонським орденом, укладеним в 1503 році, Орден мав виплачувати данину за місто Юріїв (Дерпт, нині Тарту), колись побудований Ярославом Мудрим. Але в 1557 році ливонские влада заявила про свою відмову виплачувати цю данину.

У 1558 році цар оголосив Ордену війну. Російські війська вступили в Прибалтику і взяли міста Дерпт і Нарву, підійшли до Ревелю і Ризі.

Лівонський орден був на краю загибелі. Магістр Ордена звернувся до росіян з проханням про перемир’я. Іван IV погодився на шість місяців призупинити бойові дії. Але це було серйозною помилкою. За час перемир’я Лівонський орден перейшов під заступництво Литви та Польщі. А в кінці 1561 Орден припинив своє існування.

У 1563 році московські полки вступили в Литву і взяли древній російський місто Полоцьк. Але в 1564 році пішов ряд великих поразок від польсько-литовських військ. У 1566 році Іван IV скликав Земський собор для обговорення питання, чи продовжувати війну з Литвою або укласти мир. Собор висловився за продовження військових дій.

Посилання на основну публікацію