Початок колоніального періоду

Після відкриття Америки Колумбом іспанці завоювали південну частину Північної Америки, включаючи значну частину нинішньої території США (на захід від річки Міссісіпі). Решта простору Північної Америки до початку XVII в. населяли нечисленні індіанські племена. Те, що індіанців там жило значно менше, ніж у Латинській Америці, пов’язано з більш суворим північним кліматом, з меншою (хоча і досить високою) родючістю земель Північної Америки. З цих причин іспанці не надто квапилися просуватися на північ: їм цілком вистачало величезних територій, захоплених в Латинській Америці.

Тим часом північ Атлантичного узбережжя Америки привернув увагу швидко розвивалася Англії. Після розгрому іспанської «Непереможної армади» (1588) Англія стала почувати себе на просторах Світового океану куди впевненіше, ніж раніше. Перші спроби заснувати англійські поселення в Новому Світі робилися ще в кінці XVI ст., Але всі вони закінчилися невдачею.
Початком колонізації англійцями Північної Америки став травня 1607 Тоді на її Атлантичному узбережжі, в гирлі не відомої європейцям річки, висадилися 120 поселенців, відправлених Лондонській торговою компанією. Їй роком раніше дарували права на цю територію король Яків I (по-англійськи – Джеймс). На його честь поселенці і назвали незнайому річку Джеймсом, а побудований ними в її гирлі форт – Джеймстаун. Перша колонія Англії на американській землі отримала ім’я Віргінія.
Чому англійці зволіли освоювати «вільні» простору Північної Америки, а не витісняти іспанців з більш теплих і родючих південних земель?
Час між цією знаменною подією і проголошенням незалежності Сполучених Штатів Америки (1776) американці називають колоніальним періодом своєї історії, т. Е. Періодом колоніальної залежності від Англії. За ці 170 років відбулося унікальне у світовій історії подія: виникла зовсім нова цивілізація.
Нові англійські колонії на американській землі. Життя перших поселенців в незнайомих краях виявилася куди суворіше, ніж це уявлялося з далекої Європи. У болотистій місцевості людей косила малярія, стрімко вичерпувалися запаси одягу і продовольства, привезені з собою. Часом поселенцям допомагали порадами і продуктами сусіди-індіанці. Але нерідко це сусідство приводило і до кривавих конфліктів.
Вже до весни 1610 з 500 поселенців, які приїхали за три роки в Віргінію, в живих залишилося 60 хворих і знесилених людей. Решта померли від хвороб або загинули в сутичках з індіанцями. І все ж колонізація Північної Америки тривала. У 1620 р члени громади пуритан, за 12 років до цього втекли від релігійних утисків з Англії в Голландію, вирішили переселитися до Америки. Вони сподівалися, що у Вірджинії зможуть вільно сповідувати свою релігію і як би заново стати англійцями.
Корабель пуритан «Мейфлауер» («Травневий квітка») причалив до берега північніше Віргінії, в ще не освоєних краях. Цю велику територію надалі назвуть Новою Англією, на ній виникне кілька колоній. А тоді, ще на борту «Мейфлауера», пуритани уклали угоду, що передбачала створення на новій землі самостійної республіки на чолі з виборним губернатором. Але пуритани, які назвали свою колонію Новий Плімут, не прагнули до формальної незалежності від Англії. Вони хотіли отримати лише релігійну свободу і самостійність у внутрішніх справах колонії.

Через 10 років в Новій Англії, північніше Нового Плімута, виникла ще одна колонія – Массачусетс. У цій колонії панував дух релігійної нетерпимості, що нагадував про кальвіністської Женеві. Багатьом «відступників» доводилося бігти з Массачусетсу, подібно тому як самі пуритани перш бігли з Англії. Массачусетс претендував на роль «головною» колонії, не раз зазіхав на території сусідніх поселень, а часом і захоплював їх.
У 1632 р Карл I завітав лорду балтімору територію на північ від Вірджинії. При цьому король дарував лорду-власнику практично необмежені права. Нову колонію назвали Меріленд, з неї бере початок особливий тип власницьких колоній, т. Е. Належали певній особі або особам.
Число англійських колоній на землі Америки росло. Крім південних колоній (Віргінії і Меріленда) і північної Нової Англії між ними виникли так звані серединні колонії. Частина цього району ще в 1620-і рр. зайняли голландці, що заснували там колонію Нові Нідерланди. Але в ході однієї з англо-голландських воєн англійці відвоювали її (1664) і перейменували в Нью-Йорк. Головне місто цієї колонії, названий так само, з часом перетворився на один з найбільших промислових, торгових і фінансових центрів світу.

У 1682 р син англійського адмірала Вільям Пенн заснував ще одну з серединних колоній – Пенсільванію. У ній воліли селитися вихідці з німецьких держав. У колонії були створені сприятливі умови для осіб, які сповідували різні релігії (сам Пенн був протестантом). При підставі Пенсільванії Пенн не тільки зумів уникнути конфлікту з індіанцями, але і уклав з ними договір про добросусідські відносини. А за зайняті колоністами землі індіанцям навіть заплатили (хоча й не надто багато).

Посилання на основну публікацію