«Пивний путч»

На початок 1920-х рр.. НСДАП стала однією з найбільш помітних політичних організацій Баварії. Гітлер швидко перетворився на політичну фігуру, з якої стали вважатися, принаймні, в межах Баварії.
До кінця 1923 року кризу в Німеччині загострився. У Баварії прихильники повалення парламентського уряду і встановлення диктатури групувалися навколо глави баварської адміністрації фон Кара. Фон Кар дав зрозуміти Гітлеру, що активна роль у перевороті відводиться саме йому.
8 листопада 1923 Гітлер, виступаючи на мітингу в мюнхенській пивній «Бюргербраукелер», проголосив початок національної революції і заявив про повалення уряду зрадників у Берліні. Вищі чиновники Баварії на чолі з фон Каром приєдналися до цієї заяви. Вночі штурмові загони НСДАП почали займати адміністративні будівлі Мюнхена. Однак до того часу фон Кар і його оточення вирішили піти на компроміс з центром.
Коли 9 листопада Гітлер вивів своїх прихильників на центральну площу і повів їх до «Фельдгеренхале», частини рейхсверу відкрили по них вогонь. Несучи вбитих і поранених, нацисти та їхні прихильники залишили вулиці. В історію Німеччини цей епізод увійшов під назвою «пивний путч».
У лютому – березні 1924 року відбувся процес над керівниками путчу. На лаві підсудних опинилися лише Гітлер і кілька його сподвижників. Суд засудив Гітлера до 5 років ув’язнення.
У СРСР єхидно підкреслювалося, що і у в’язниці Гітлер не бідував: саме там він писав «Майн Кампф», приймав відвідувачів. Та й випустили його на волю вже через 9 місяців.
Ще «дивацтва»: генеральний комісар Баварії Густав фон Кар підписав декрет про заборону НСДАП. Проте популярність партії продовжувала зростати. На грудневих виборах 1924 року в рейхстазі засідали вже 40 депутатів від НСДАП. Як же так?!
Але ж події розгорталися в країні, де не було твердої, всіма визнаної влади. Де вищі чиновники типу Кара самі не знали, підтримувати ним уряд або нацистів.
Не дивно, що вже в лютому 1925 року діяльність НСДАП знову була легалізована. Переживши кризу, НСДАП і раніше вважала основними завданнями боротьбу з комунізмом і критику Версальського договору. Але все більше хотіла перемагати на виборах в місцеві та центральні органи влади.

Посилання на основну публікацію