Післявоєнний устрій світу

Повоєнний світ не став більш міцним. За короткий час відносини між СРСР і його союзниками по антигітлерівській коаліції значно погіршилися. Для їх характеристики все більше став використовуватися термін «холодна війна».

З курсу Загальної історії згадайте, хто, коли і за яких умов проголосив початок «холодної війни».

Влітку 1947 «холодна війна» увійшла в активну фазу. Захід був наляканий військовою міццю Радянського Союзу, непередбачуваністю дій Сталіна і все більшим посиленням радянського впливу на суміжні країни. У 1945-1948 рр. під контроль СРСР потрапив ряд східноєвропейських країн: Албанія, Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Чехословаччина, Югославія, східна частина Німеччини. Всі вони стали іменуватися країнами «народної демократії». Спочатку в них були сформовані коаліційні уряди, де комуністичні партії мали найбільший вплив. Потім їм на зміну прийшли однорідні за своїм складом уряду, куди увійшли тільки комуністи. З цими країнами були укладені договори про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу. На території східної частини Німеччини, Польщі та Угорщини перебували радянські війська. Створений в 1949 р Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ) зі штаб-квартирою в Москві ще більше прив’язував країни «народної демократії» до СРСР. Проводилися в цих країнах перетворення – в культурі, сільському господарстві, промисловості – йшли, як правило, за радянським сценарієм.

В Азії в орбіту впливу СРСР в цей період увійшли Північний В’єтнам, Північна Корея і Китай, після того як народи цих країн змогли здобути перемогу в очолюваних комуністами національно-визвольних війнах. СРСР відмовився брати участь у вересні 1951 у підписанні мирного договору з Японією, який уклали США та їх союзники. Текст договору зафіксував відмову Японії від колишніх заморських володінь, в тому числі Курильських островів і Південного Сахаліну. Але в договорі немає пункту про визнання цих територій частиною СРСР. Згодом це стало приводом для Японії вимагати повернення чотирьох островів Курильської гряди, так званих «спірних північних територій».

У Східній Європі незалежність лідера югославських комуністів Йосипа Броз Тіто, його прагнення створити балканську федерацію при чільної ролі Югославії викликали невдоволення І.В. Сталіна. У 1948 р виник і незабаром різко загострився радянсько-югославський криза, що призвів до засудження дій югославських керівників з боку Коминформбюро. Югославія опинилася в економічній блокаді і змушена була звернутися за допомогою до західних країн. Вершиною радянсько-югославського протистояння став розрив дипломатичних відносин 25 жовтня 1949 За вказівкою Сталіна розроблявся план вбивства І. Броз Тіто.

Незважаючи на досить серйозний вплив комуністів у ряді західноєвропейських країн (у перші повоєнні роки їх представники входили до складу урядів Франції, Італії), авторитет їх знизився в Європі після прийняття «Плану Маршалла».

Він отримав назву по імені його розробника державного секретаря США Дж. К. Маршалла. План, який передбачав виділення величезних сум на відновлення економіки європейських держав під американським контролем, став засобом політичного впливу США на країни Європи.

Радянський уряд не тільки саме відмовилося від участі в цьому плані, але і вплинуло на відповідні рішення східноєвропейських країн, у тому числі Чехословаччини і Польщі, спочатку висловили свою готовність брати участь у ньому.

Після цього учасниками «Плану Маршалла» стали 16 західноєвропейських країн. Поділ Європи на два ворожі табори завершило створення в квітні 1949 Північноатлантичного пакту (НАТО), який об’єднав до 1953 під егідою США 14 держав Європи. Створенню цього військово-політичного блоку в чому сприяли події, пов’язані з блокадою радянською стороною Західного Берліна влітку 1948 США були змушені організувати «повітряний міст», за яким близько року йшло постачання міста. Лише в травні 1949 радянська блокада була знята. Проте дії Заходу і непримиренність СРСР привели в кінцевому рахунку до створення в 1949 р двох країн на німецькій землі: 23 мая Федеративної Республіки Німеччина і 7 жовтня Німецької Демократичної Республіки.

Кінець 1940-х – початок 1950-х рр. стали кульмінацією «холодної війни». У вересні 1949 в СРСР у відповідь на ядерну загрозу США було проведено випробування першої радянської атомної бомби, створення якої пов’язане з іменами радянських вчених І.В. Курчатова, Ю.Б. Харитона, Я.Б. Зельдовича. Ця подія поклала кінець атомної монополії США.

Найсерйознішої міжнародною проблемою стала війна Північної Кореї проти проамериканського режиму Південної Кореї (1950-1953).

Війна коштувала життя понад 2 млн корейців, китайців і представників інших народів, які взяли участь у цьому найбільшому після Другої світової війни конфлікті. Загинуло близько 300 радянських льотчиків. Командувач американськими військами в Кореї генерал Д. Макартур наполягав на використанні атомної зброї. У СРСР одна з армій була розміщена на Чукотці для висадки на Алясці у випадку воєнних дій. Але керівництво СРСР і США в той момент прагнули уникнути війни. Разом з тим Сталін у роботі «Економічні проблеми соціалізму» (1952) писав: «Щоб усунути неминучість воєн, треба знищити імперіалізм». У 1952 р було прийнято рішення про створення в СРСР 100 дивізій реактивних бомбардувальників. Посилено йшла розробка ракетного зброї.

Посилання на основну публікацію