Післявоєнна колоніальна політика і її підсумки

Після завершення Першої світової війни в колоніальних і залежних країнах почався підйом визвольного руху. Під його впливом колоніальним імперіям довелося піти на суттєві поступки підкореним народам і відмовитися від планів закабалення багатьох країн.

Підсумки світової війни в Європі були визначені на Паризькій мирній конференції 1919, в Азії – на Вашингтонській конференції 1921-1922 рр. На них вирішувалося питання і про розподіл колоній Центральних держав.

Держави-переможці зуміли підвести під свої дії міжнародно-правову базу. До Статуту Ліги Націй був внесений пункт про народи, не готових до самоврядування. Опіка над ними, тобто мандат на управління від імені Ліги, передавався провідним колоніальним державам.

На Паризькій мирній конференції було намічено розділити Туреччину між Англією, Францією, Італією та Грецією. Англія розраховувала повністю підпорядкувати собі Іран, Афганістан і Закавказзі. Однак ці наміри колонізаторів викликали потужну хвилю національно-визвольного руху.

Посилання на основну публікацію