Писемність Стародавнього Єгипту

Писемність Стародавнього Єгипту – це найбільш відома ієрогліфічна система письма.

Розшифровка давньоєгипетських ієрогліфів, здійснена в XIX столітті Жаном-Франсуа Шампольоном, дозволила відкрити завісу таємниць над історією давньоєгипетського суспільства.

Від піктографії до консонантизму

Система давньоєгипетського письма з’явилася в кінці IV тисячоліття до нашої ери. У гробниці, яка відноситься до XXXIII століття до нашої ери, вчені в 1998 році виявили цілих триста табличок, покритих примітивними ієрогліфами. Ця знахідка на сьогоднішній день вважається найдавнішим зразком єгипетської писемності.

Найперші ієрогліфи були всього лише наочними зображеннями простих предметів і понять:

  • сонця;
  • бика;
  • гір і т. д.

Пізніше цими ж малюнками стали зображати абстрактні поняття, спектр яких був досить широкий.

Так, знак сонця міг означати «день», оскільки сонце світить тільки вдень; знак гір позначав чужоземну державу, тому що вона розташовувалася за горами. Така система називається ідеографією і є кроком вперед в порівнянні з простими малюнками.

Ще пізніше ієрогліфи зазнали чергову смислову трансформацію. На цей раз вони стали позначати не ідеї, пов’язані із зображенням, а приголосні, які входять в назву предмета.

Одні ієрогліфи позначали першу голосну в слові, інші – дві або три приголосні.

Цікаво, що розвиток давньоєгипетського письма підпорядковується тій же логіці, що і писемність мов, які споріднених єгипетській – семітській: позначенню підлягали тільки приголосні, а голосні, які знаходились між ними ніяк не передавалися. За таким же принципом побудовані арабський, єврейський, ефіопський і фінікійський алфавіти.

Правила написання ієрогліфів

Як і в інших областях мистецтва і культури, в писемності єгиптяни виробили систему строгих канонів.

  • При лінійному написанні ієрогліфів рядок йшов найчастіше зліва направо (для порівняння – в інших семітських мовах слова і речення пишуться справа наліво);
  • Зображення людей і тварин завжди повернені обличчям до початку рядка;
  • Групу ієрогліфів прагнули вписати в квадрат, при цьому спочатку слід було читати верхні знаки, а потім нижні;
  • Детермінативи (знаки, які позначають граматичні категорії) ставилися після основного ієрогліфа або перед ним, в залежності від цього змінювалося значення написаного.

Ієратичне і демотичне письмо

Класичні ієрогліфи багато в чому грали декоративну роль. Ними покривалися стіни будівель, скульптури і колони. Також класичні ієрогліфи використовувалися для запису священних текстів на папірусі.

Для повсякденних же потреб була потрібна інша писемність, більш проста, і таку єгиптяни згодом розробили.

Це ієратичне письмо.

Спочатку воно було формою скоропису, але потім з’явилися особливості вживання знаків: одні об’єднувалися в лігатури, інші для простоти опускалися. З цієї системи пізніше виросла демотичне письмо – ще більш спрощена і зручна система.

Розшифровка єгипетських ієрогліфів

Як вже було сказано, частина розгадки таємниці ієрогліфів належить Жану-Франсуа Шампольону – французькому досліднику. Праця це була не з легких. Можна сказати, що Шампольону пощастило: йому в руки попався Розетський камінь, який містить один і той же текст на єгипетській і грецькоій мовах; імена Птолемея і Клеопатри в ньому були, за традицією, обведені картушем.

Читання грецьких і єгипетських слів в картушах і поклало початок розшифровці єгипетських ієрогліфів.

Єгипетські знаки в даному випадку позначали приголосні звуки (фонетичний запис). Розеттський камінь містив текст пізньої Елліністичної епохи.

Пізніше, Шампольон виявив імена фараонів Рамзеса і Тутмоса, написані за тим же фонетичним принципом. Завдяки цьому стало ясно, що фонетичний принцип використовувався єгиптянами задовго до завоювання Єгипту греками.

Посилання на основну публікацію