Підсумки Віденського конгресу

Кінець XVIII – початок XIX ст. були епохою наполеонівських воєн. Стрімко зійшла “зірка” французького імператора закотилася після “битви народів” під Лейпцигом (1813 г.). Підсумок цієї епохи підвів Віденський конгрес (1814-1815 рр.).

Позиції сторін напередодні Віденського конгресу

Провідною силою на конгресі стала четвірка держав-переможниць, кожна з яких мала власні інтереси:

  • Росія планувала повне захоплення Польщі;
  • Пруссія хотіла привласнити собі Саксонію;
  • Австрія перешкоджала посиленню Росії в Європі;
  • Англія побоювалася надмірного посилення континентальних держав.

Значення Віденського конгресу і його рішення

Віденський конгрес тривав вісім місяців (жовтень 1814-іюнь1815 рр.) І закінчився підписанням “Заключного акта”. Він встановлював гегемонію чотирьох країн: Великобританії, Росії, Австрії і Пруссії. Незабаром в їх число ввійшла Франція.

В Європі встановлювалася політична система, в основі якої лежав принцип “рівноваги сил”. Сформована система повинна була бути законсервована і строго охоронятися. У Франції відновлювалася королівська династія Бурбонів.

Основним підсумком конгресу стало перекроювання політичної карти Європи в інтересах країн-переможниць.

Коротко про підсумки Віденського конгресу 1814-1815 рр. яскраво висловився австрійський дипломат Меттерніх: “Весь день я розрізав Європу, як шматок сиру”.

Таблиця “Підсумки Віденського конгресу”

КраїнаТериторіальні зміни
РосіяПриєднання герцогства Варшавського під назвою Королівства Польського. Офіційне затвердження минулих завоювань (Фінляндія і Бессарабія).
ПрусіяПриєднання найбільш розвиненої частини Саксонії.
АвстріяПовернення всіх територій, захоплених Наполеоном.
ВеликорбританіяЗакріплення захоплення колишніх голландських, французьких, іспанських і португальських колоній.
ФранціяВтрата всіх захоплених територій і повернення до кордонів 1792 р
НімеччинаПолітичний конгломерат з 34 держав і 4 вільних міст.
ІталіяЗакріплення політичної роздробленості.

Священний союз

Прямим результатом Віденського конгресу стало утворення Священного союзу (вересень 1815 г.), який підписали:

  • Олександр I (Російська імперія);
  • Франц I (Австрія);
  • Фрідріх Вільгельм (Пруссія).

Основними цілями союзу оголошувалися: збереження існуючих меж і боротьба з революційним рухом. До союзу незабаром приєдналися Франція, Швеція та Данія.

В Священний союз не увійшла Великобританія, але вона брала участь в наступних загальноєвропейських конгресах і, по суті, дотримувалася тієї ж політики.

Що ми дізналися?

Довгий період наполеонівських воєн закінчився рішучою перемогою союзників. Підсумки підвів Віденський конгрес, який скасував всі французькі завоювання і розділив Європу між країнами-переможницями.

Посилання на основну публікацію