Кінець XVIII – початок XIX ст. були епохою наполеонівських воєн. Стрімко зійшла “зірка” французького імператора закотилася після “битви народів” під Лейпцигом (1813 г.). Підсумок цієї епохи підвів Віденський конгрес (1814-1815 рр.).
Позиції сторін напередодні Віденського конгресу
Провідною силою на конгресі стала четвірка держав-переможниць, кожна з яких мала власні інтереси:
- Росія планувала повне захоплення Польщі;
- Пруссія хотіла привласнити собі Саксонію;
- Австрія перешкоджала посиленню Росії в Європі;
- Англія побоювалася надмірного посилення континентальних держав.
Значення Віденського конгресу і його рішення
Віденський конгрес тривав вісім місяців (жовтень 1814-іюнь1815 рр.) І закінчився підписанням “Заключного акта”. Він встановлював гегемонію чотирьох країн: Великобританії, Росії, Австрії і Пруссії. Незабаром в їх число ввійшла Франція.
В Європі встановлювалася політична система, в основі якої лежав принцип “рівноваги сил”. Сформована система повинна була бути законсервована і строго охоронятися. У Франції відновлювалася королівська династія Бурбонів.
Основним підсумком конгресу стало перекроювання політичної карти Європи в інтересах країн-переможниць.
Коротко про підсумки Віденського конгресу 1814-1815 рр. яскраво висловився австрійський дипломат Меттерніх: “Весь день я розрізав Європу, як шматок сиру”.
Таблиця “Підсумки Віденського конгресу”
Країна | Територіальні зміни |
Росія | Приєднання герцогства Варшавського під назвою Королівства Польського. Офіційне затвердження минулих завоювань (Фінляндія і Бессарабія). |
Прусія | Приєднання найбільш розвиненої частини Саксонії. |
Австрія | Повернення всіх територій, захоплених Наполеоном. |
Великорбританія | Закріплення захоплення колишніх голландських, французьких, іспанських і португальських колоній. |
Франція | Втрата всіх захоплених територій і повернення до кордонів 1792 р |
Німеччина | Політичний конгломерат з 34 держав і 4 вільних міст. |
Італія | Закріплення політичної роздробленості. |
Священний союз
Прямим результатом Віденського конгресу стало утворення Священного союзу (вересень 1815 г.), який підписали:
- Олександр I (Російська імперія);
- Франц I (Австрія);
- Фрідріх Вільгельм (Пруссія).
Основними цілями союзу оголошувалися: збереження існуючих меж і боротьба з революційним рухом. До союзу незабаром приєдналися Франція, Швеція та Данія.
В Священний союз не увійшла Великобританія, але вона брала участь в наступних загальноєвропейських конгресах і, по суті, дотримувалася тієї ж політики.
Що ми дізналися?
Довгий період наполеонівських воєн закінчився рішучою перемогою союзників. Підсумки підвів Віденський конгрес, який скасував всі французькі завоювання і розділив Європу між країнами-переможницями.