Підсумки Столипінських реформ

У 1909-1913 рр. намітився підйом сільського господарства. Виробництво хліба на душу населення зросло з 450 до 550 кг, його експорт зріс на 30%. Загальні темпи зростання промислового виробництва Росії досягли 9%, що було найвищим показником у світі. Сам Столипін не очікував швидкої віддачі від розпочатої ним реформи. Дійсно, багато в чому її цілі виявилися нереалізованими. Ліквідувати громаду або хоча б серйозно підірвати її позиції Столипіну не вдалося. Незважаючи на адміністративний тиск, більшість селян, особливо малоземельних, зависевших від підтримки громади, були проти її руйнування. Непоодинокими виявилися випадки підпалів хуторів, бунтів сільської бідноти.

Особливо невдоволено аграрною реформою було селянство нечорноземних, центральних районів Росії. При невисокому родючість землі тутешні одноосібні господарства залишалися слабкими. Більш успішно йшов розвиток хутірських господарств у Причорномор’ї, на Північному Кавказі, в Заволжя, на степових родючих землях. Перетворені господарства (хутори й села) функціонували в цілому ефективніше, ніж общинні. Але більшість з них як і раніше страждали від малоземелля.

Аграрна реформа не зняла соціальної напруженості ні в селі, ні в суспільстві в цілому. Не виправдалися розрахунки Столипіна на те, що в процесі землеустрою вдасться відвернути селян від ідеї загального переділу землі. Змін в психології народу, розвитку поваги до приватної власності, яке створило б імунітет проти революційної агітації, не відбулося.

Для успіху реформи була важлива готовність суспільства прийняти новації. Але помісне дворянство противилося нововведенням, а інтелігенція і підприємці вважали їх недостатніми.

Посилання на основну публікацію