Піднесення Москви

Після навали Батия процес дроблення російських земель посилився, виникли десятки нових князівств. Одним з них було Московське князівство. Воно стало самостійним за князя Данила Олександровича (1276-1304 рр.), Молодшого сина Олександра Невського, і зіграло в майбутньому роль «збирача» російських земель. Цьому сприяла низка чинників: зручне географічне положення, розвиток нових торговельних шляхів, особисті якості московських князів.
Важливим етапом в посиленні Москви було правління князя Івана Даниловича (1325-1340 рр.). Це був розумний, жорстокий правитель. При ньому Москва стала одним з найбагатших князівств Русі. Звідси й прізвисько самого князя – Калита (грошовий мішок). Перебуваючи в тісному контакті із Золотою Ордою, Іван Калита не тільки отримав ярлик на велике князювання (1328), а й право збору данини з інших російських князівств. Він значно розширив свої володіння: Галицьке, Угличское, Білозерське князівства визнали свою залежність від Москви. Іван Калита домігся перетворення Москви в церковний центр Русі (митрополит всія Русі переніс свій престол в Москву), посиливши тим самим авторитет свій і своїх спадкоємців. При синах Івана Калити – Симеона Гордо, Івана Червоному – до складу Московського князівства увійшли Дмитровские, Костромські землі і Калуга.
До середини XIV в. Московське князівство стало оплотом Русі в боротьбі з Золотою Ордою. В 1380 р хан Мамай, який захопив владу в Золотій Орді, спробував відновити похитнулося вплив на Русь. Уклавши союз з князем Литви та рязанським князем Олегом, незадоволеними посиленням Москви, він відправився в набіг на російські землі. Військо московського князя Дмитра Івановича рушило назустріч. Багато сучасників сприйняли антіординскіе виступ московського князя як загальнонаціональну задачу. Ряд російських князівств надіслали свої загони в московське військо. Найавторитетніший діяч російської православної церкви – Сергій Радонезький, благословив московське військо на боротьбу з Ордою.
Битва відбулася 8 вересня 1380 на Куликовому полі, у межиріччі Непрядви і Дону. Татари були розбиті. Це була перша велика перемога над Ордою. Але звільнитися від ярма не вдалося. У 1382 р хану Тохтамишу, котрий змінив в Орді Мамая, вдалося захопити Москву. Князь Дмитро Іванович «Донський» (таке почесне прізвисько він отримав за перемогу на Куликовому полі) знову був змушений платити данину. Але спустошливий набіг Тохтамиша вже не міг змінити лідируюче положення Москви серед російських земель.
Перемога на Куликовому полі мала велике моральне значення для Русі. Вона знищила колишнє переконання в непереможності Орди, збільшила число прихильників об’єднавчого процесу руських земель навколо Москви.
Боротьба за незалежність стала національною ідеєю. Разом з тим перемога на Куликовому полі посилила клас військово-служивих хліборобів. Зацікавлені у створенні централізованої держави, вони прискорювали цей процес, не зупиняючись перед застосуванням насильства.
У сучасній літературі піддаються сумніву тези про «закономірному» підвищенні Москви, національно-визвольних мотивах поведінки Івана Калити, безумовної прогресивності «боротьби за централізацію».
Деякі історики доводять, що в ті часи існували альтернативи подолання роздробленості руських земель та ліквідації їх залежного становища від Золотої Орди. Як би там не було, але в історії Росії був реалізований варіант форсованої централізації, що проводилася з постійним використанням насильства, випереджав дозрівання внутрішньоекономічних передумов.

Посилання на основну публікацію