Підготовка німецької агресії проти СРСР

Нацистські лідери задовго до нападу на Радянський Союз визначили, що це буде тотальна війна на знищення. А. Гітлер ще в 1923 р у своїй програмній книзі «Майн кампф» («Моя боротьба») сформулював ідею створення і розширення «життєвого простору» для німецької нації за рахунок приєднання «великих земель на Сході». Нацисти вважали, що всі слов’янські народи не здатні створювати власні держави, є «природженими рабами, розуміючими тільки удари батога», а їхнє призначення – грубий фізична праця.

Завойовані території СРСР планувалося германізовані і заселити німецькими переселенцями, перетворивши ці землі в джерело сировини для німецької економіки. Для цього з розробкою плану військової операції було створено генеральний план «Ост» («Схід»). У ньому ставилося головне завдання: «послабити російський народ до такої міри, щоб він не був більше в змозі перешкоджати встановлювати німецьке панування в Європі». Планом передбачалося радикальне вирішення питання про місцеве населення: 30-40% передбачалося вигнати за Урал, 10-15% «піддаються асиміляції» онімечити, інших знищити, у тому числі євреїв і циган – до останньої людини. Поголовного знищення підлягали інтелігенція, комуністи.

Програма геноциду російського та інших народів Росії була продумана з німецькою педантичністю. «Ми повинні, – писав начальник відділу колонізації окупованих східних областей Е. Ветцель, – свідомо проводити політику на скорочення населення. Засобами пропаганди ми повинні постійно вселяти населенню думка, що шкідливо мати багато дітей. Поряд з цим повинна бути розгорнута найширша пропаганда протизаплідних засобів. Слід пропагувати також добровільну стерилізацію, не допускати боротьби за зниження смертності немовлят … Слід скоротити до мінімуму підготовку російських [дитячих] лікарів … не надавати ніякої підтримки дитячим садкам … »

На очищеній території, осторонь від колишніх міст, мали виникнути поселення німецьких колоністів. Були навіть розроблені норми, скільки місцевих жителів потрібно зберегти для обслуговування нових господарів. У середньому на кожного німця передбачалося залишити по 2-3 слов’янських раба. Реалізація плану «Ост» покладалася на спеціально створюване Міністерство у справах східних територій.
З приводу державної організації підкорених територій Росії в німецькому керівництві існували дві точки зору. А. Гітлер наполягав на знищенні в Росії всіх форм політичної організації. Міністр у справах східних територій і один з головних ідеологів расизму в нацистській Німеччині А. Розенберг пропонував виокремити з простору СРСР Прибалтику, Україну і Кавказ, відрізавши за допомогою цих державних утворень, поставлених під жорсткий контроль Німеччини, ослаблену Росію від Європи. Існував і третій підхід, якого дотримувалася частина вищого німецького військового керівництва. Вони планували створення сильної Росії, дружньої Німеччини. Однак не ці люди брали ключові рішення по «російському питанню».

Планування військового удару по Радянському Союзу почалося навесні – влітку 1940 г. Після ретельного аналізу численних варіантів плану Гітлер 18 грудня 1940 підписав оперативну директиву № 21, що отримала кодову назву «план« Барбаросса ». У ньому передбачалося завдати СРСР поразки в ході однієї військової кампанії тривалістю не більше шести тижнів (стільки знадобилося нацистам для розгрому Франції). Ставка робилася на бліцкриг – блискавичну війну.

Для її ведення створювалися три потужнi групи армій. Головний удар наносила група армій «Центр», що наступала з території Польщі на північ від Полісся в напрямку Мінськ – Смоленськ – Москва. Група армій «Північ» повинна була розгромити радянські війська в Прибалтиці і захопити Ленінград.

Група армій «Південь» завдавала удару в загальному напрямку на Київ. Передбачалося розгромити основні сили Червоної Армії на захід від Дніпра та Західної Двіни, не допустивши їх відходу на схід. До 15 серпня 1941 планувалося захопити Москву і зайняти Донецький вугільний басейн. А до 1 жовтня 1941 операція проти СРСР повинна була завершитися виходом німецьких передових частин на лінію Архангельськ – Казань – Сталінград – Астрахань.

Посилання на основну публікацію