Підготовка до нападу Німеччини на СРСР

В історії нападу Німеччини на СРСР 22 червня 1941 р сих залишається чимало загадок. Зіткнення між ними було неминуче, оскільки А. Гітлер розглядав підкорення Західної Європи лише як етап на шляху до реалізації головної своєї ідеї – завоювання «життєвого простору» на Сході. 23 листопада 1939 на нараді з вищими воєначальниками фюрер заявив, що війна з Росією почнеться після розгрому всіх супротивників на Заході. Після відмови Радянського Союзу від вступу в Троїстий пакт він негайно, у грудні 1940 затвердив план «Барбаросса», який передбачав блискавичний розгром СРСР.

СРСР справді активно готувався до війни з початку 1930-х рр. Вона вважалася неминучою, але конкретний противник спочатку НЕ був визначений. Радянські керівники вважали, що відповіддю на будь-який напад стане нищівний контрудар, в результаті якого війна буде перенесена на територію агресора. Тому основою ударної міццю Червоної армії, як і у Німеччині, були великі механізовані і танкові з’єднання, здатні до стрімкого наступу. Велика роль відводилася «друзям СРСР» у країнах Заходу – зарубіжним компартіям, вплив яких сильно перебільшувалося.

З початком війни в Європі СРСР прискорив зміцнення своїх збройних сил. Війна з Фінляндією виявила серйозні недоліки Червоної армії.

У ній були розпочаті перетворення, здійснення яких вимагало часу. Переозброєння армії новою технікою, зокрема танками Т-34 і KB, які перевершували німецькі, мало завершитися лише 1942 р

З початку 1941 як уряди США і Великобританії, так і радянська розвідка неодноразово попереджали І.В. Сталіна про можливість нападу Німеччини на СРСР. Ця інформація сприймалася з недовірою. Проте в квітні 1941 в Червону армію було призвано на військову службу 800 тис. Резервістів. У травні на одному з виступів І.В. Сталін заявив, що інтересам СРСР не відповідає повна гегемонія Німеччини в Європі. Проте пропозиції радянського Генерального штабу про нанесення «попереджувального» удару були їм відкинуті. Передбачалося, що сил, розгорнутих в західних військових округах, достатньо, щоб відобразити будь-який напад.

Безперечно, що Німеччина була не готова вести тривалу і важку війну, тим більше – в зимовий час. Однак таку війну німецьке командування вести і не збиралося. Воно вважало, що боєздатність Червоної армії невелика, що керівництво СРСР буде деморалізована після перших же ударів. Гітлер вважав, що багатонаціональна Радянська держава після початку війни почне розвалюватися зсередини – як це сталося з Росією в 1917 році.

Те, що для СРСР агресія з боку Німеччини виявилася раптової – один з найвидатніших прорахунків І.В. Сталіна. Він недооцінив серйозність застережень про підготовлюваний напад і до останнього моменту відмовлявся віддавати наказ про приведення військ прикордонних округів в бойову готовність, щоб «не спровокувати» німців. Радянський лідер вважав, що чутки про швидке німецькому вторгненні поширювала Англія, зацікавлена ​​в зіткненні СРСР і Німеччини. Він не вірив у здатність німецької армії воювати на кількох фронтах відразу. У квітні 1941 р Німеччина та Італія захопили Югославію і Грецію, у травні німецькі війська вибили англійців з острова Крит, йшли бойові дії в Північній Африці.

Посилання на основну публікацію