Петро Перший і реформи

Петро I (1672-1725 рр.), Син Олексія Михайловича від другої дружини – Наталії Наришкіної.
В отроцтві – військові і морські «потіхи» царя, спілкування з іноземцями в Німецькій слободі. Ближнє коло Петра:
Меншиков, Апраксин, Головкін, Ромодановський (потішний князь-кесар); іноземці – Патрік Гордон, Франц Лефорт.
Реформи, проведені Петром I: військова, церковна, соціальні, у сфері культури та освіти, у сфері державного управління.
Військова:
– Введення рекрутської повинності (рекрутські набори);
– Створення постійної армії (1705);
– Модернізація екіпіровки та озброєнь;
– Створення військово-морського флоту і розвиток кораблебудування.
Реформи у сфері державного управління:
– Введення міського самоврядування – Ратуша в Москві (пізніше – Головний магістрат) і земські хати в інших містах;
– Створення Ближній канцелярії;
– Установа губерній (ділилися на провінції, провінції – на дистрикти);
– Заміна Боярської думи Сенатом – органом з судовими, фінансовими та адміністративними функціями (сенатори призначалися особисто царем, родовитість не враховувалася);
– Заміна наказів колегіями (спочатку 11 колегій з суворою спеціалізацією);
– Поява фіскалів і прокуратури;
– Перенесення столиці з Москви до Санкт-Петербурга;
– Установа посади генерал-прокурора – головна наглядає за діяльністю державних органів інстанція.
Церковна:
– Скасування патріаршества;
– Створення Синоду – органу, керуючого справами церкви, але очолюваного світською особою – обер-прокурором.
Соціально-економічні:
– Указ про єдиноспадкування (нерухомість передавалася старшому синові, інші зобов’язані були служити на військовій чи цивільній службі);
– Встановлення 14 ступенів служби (14-й ранг військової служби і 8-й цивільної давали право на дворянство) – перший юридично закріплений «соціальний ліфт»;
– Заміна подвірного податку подушним (під час перепису значна частина вільних і напіввільних людей була зарахована до кріпосного селянства);
– Розподіл міського населення на дві гільдії: регулярних людей і поденників, різноробочих;
– Введення цехової системи для ремісників (дозвіл купувати селян для роботи на мануфактурах);
– Введення Митного (заступницького) тарифу на експортовану продукцію.
Мануфактурне виробництво до кінця правління Петра. Нові верфі, збройові і рудні заводи. Всього – близько 200 підприємств. Власники: купці й дворяни.
Освітні і культурно-просвітницькі реформи:
– Відкриття низки спеціальних шкіл (інженерна, медична та ін.);
– Відкриття Навігацкой школи в Москві і перетворення її в Морську академію;
– Відкриття Кунсткамери – першого в Росії естественноісторіческого музею;
– Відкриття Академії наук;
– Відкриття першого публічного театру;
– Перша друкована газета «Ведомости»;
– Заборона на носіння борід;
– Перший в Росії навчальний довідник з математики Л. Ф. Магницького «Арифметика»;
– Введення в Росії європейського літочислення (1699, 19 грудня).
Публіцистика:
– Феофан Прокопович (вихваляння царя в проповідях і трактатах «Слово про владу і честі царської», 1717);
– П. П. Шафіров («Гистория Свейський війни» – обгрунтування геополітичних претензій Росії);
– І. Т. Посошко («Книга про злиднях і багатство», 1724 – перший економічну працю в Росії).
Підсумки правління Петра:
– Створення режиму абсолютної монархії (централізована і регламентована система управління, в якій вся повнота влади належала монарху);
– Модернізація та європеїзація, які були очевидні у військовій і культурній галузях, але не торкнулися основ народного життя;
– Посилення протистояння між низами і верхами суспільства.

Посилання на основну публікацію