Перший етап Першої світової війни

Німецький план війни був розроблений ще в 1905 р тодішнім начальником генерального штабу Альфредом фон Шліффеном. Основна його ідея полягала в тому, щоб завдати поразки Франції раніше, ніж Росія буде готова прийти на допомогу союзнику. Обійшовши прикордонні французькі зміцнення через територію Бельгії, німецькі війська рушили до Парижу, підійшовши до нього на 30-40 км. Уряд Франції спішно переїхало в місто Бордо. Але в результаті битви на річці Марна (вересень 1914 г.) німецький наступ було зупинено. Від границь Швейцарії і до Ла-Маншу, на 700 км, простяглася суцільна лінія фронту, терміново що зміцнювалася з обох сторін.

Багато істориків писали про «диво на Марні». Тим часом вирішальну роль у запобіганні падіння Парижа зіграли події на Східному фронті. Настійні прохання союзників спонукали командування російської армії розпочати наступ проти Німеччини та Австро-Угорщини, не чекаючи завершення розгортання всіх збройних сил.

Російські армії, очолювані генералами AB Самсонова і П.К. Ренненкампф, на початку серпня вступили на територію Східної Пруссії. Загроза її втрати змусила німецьке командування перекинути великі сили і резервні війська із Західного на Східний фронт. Німцям вдалося скористатися поганою організацією взаємодії між командувачами російських армій. Поки війська Ренненкампфа діяли, армія генерала Самсонова була оточена і розгромлена, сам він застрелився.

Наприкінці серпня 1914 російські війська перейшли в наступ проти Австро-Угорщини. Її армія почала відступати, залишивши територію Галичини. У розгорнулися на польських землях боях Німеччини знову довелося перекидати додаткові сили на Східний фронт, щоб врятувати союзника від розгрому.

Після наполегливих боїв обидві сторони зазнали великих втрат, але план Шліффена зірвався. Війна набула затяжного характеру. Для Антанти, що володіла великими людськими і матеріальними ресурсами, відкривалася перспектива перемоги над Німеччиною. Тому зусилля дипломатів воюючих країн сконцентрувалися на пошуку нових союзників.

У 1914 р на боці Німеччини у війну вступила Туреччина, в

1915 – Болгарія. Це, однак, не змінило загального балансу сил на користь Центральних держав. Антанту підтримали багато країн. Її союзником ще в 1914 р стала Японія, яка скористалася війною в Європі для захоплення німецьких володінь в Азії та басейні Тихого океану. У 1915 р до Антанти приєдналася Італія, в

1916 – Румунія, в 1917 р – Греція.

Перші ж місяці війни показали, що готувалися до неї генерали, як Антанти, так і Центральних держав, допустили грубі прорахунки у військовому плануванні. Всі вони вважали, що війна триватиме кілька місяців. Заготовленого кількості боєприпасів, провіанту, амуніції, медикаментів виявилося недостатньо. Переклад економіки на військові рейки зайняв багато часу. Найбільш серйозні помилки допустило німецьке командування, недооцінивши можливості своїх супротивників, особливо російської армії.

Посилання на основну публікацію