Перша Світова війна і російське суспільство

Оголошення Німеччиною війни Росії викликало небачений сплеск патріотизму в російській суспільстві. У столицях та інших великих містах пройшли багатолюдні маніфестації під гаслом «Війна до переможного кінця». Столицю імперії перейменували в Петроград. 26 липня 1914 переважною більшістю Державна дума проголосувала за виділення уряду військових кредитів. Заклик захисту Вітчизни підхопили навіть меншовики та есери. Лише більшовики висунули гасло поразки свого уряду і перетворення війни імперіалістичної у громадянську. Спочатку ці відозви не користувалися популярністю навіть у робітників.

Тим часом у тилу розгорталася кампанія з надання допомоги фронту. Були створені Земський і Міський союзи. Вони займалися допомогою пораненим, постачанням військ, формували вирушають на фронт санітарні поїзди, налагоджували роботу госпіталів і лазаретів. Для об’єднання і координації зусиль союзи створили об’єднаний Головний комітет з постачання армії, або Земгор. З самостійної ініціативою виступили підприємці, які створили весни 1915 мережу військово-промислових комітетів для організації військового виробництва.

Мобілізація промисловості дозволила до 1916 подолати кризу постачання армії. На виконанні військових замовлень було зайнято 76% всієї робочої сили країни, причому за законами воєнного часу тривалість робочого дня збільшилася до 14-16 годин. Однак концентрація ресурсів на військові цілі негативним чином позначилася на становищі в тилу. Всього за роки війни в армію було мобілізовано близько 15800000 чоловік. На фронт пішла майже половина працездатних чоловіків. Це призвело до браку робочої сили в селі і промисловості.

Хоча експорт зерна припинився і в країні було достатньо хліба і для армії, і для мирного населення, залізничний транспорт не справлявся зі зрослим обсягом військових перевезень. З кінця 1916 р погіршувався продовольче постачання великих міст. Виникали перебої з паливом.

Величезні військові витрати покривалися в основному за рахунок випуску паперових грошей (їх обмін на золото припинився з початком воєнних дій), а також внутрішніх і зовнішніх позик. У результаті державний борг збільшився в 4 рази в порівнянні з довоєнним рівнем. Ціни на основні продукти зросли в 4-5 разів. У міру того як війназатягувалася, патріотичні настрої в країні замінилися апатією, а потім і невдоволенням. Військові невдачі посилили опозиційність по відношенню до уряду не тільки Державної думи, а й Державної ради. У серпні 1915 р думські фракції кадетів, прогресистів, октябристів і націоналістів об’єдналися в «Прогресивний блок», головним пунктом програми якого стала вимога формування так званого Міністерства суспільної довіри. «Прогресивний блок» вимагав, щоб в уряд увійшли громадські діячі та державні сановники, які користувалися довірою не тільки імператора, а й Державної думи, – в ім’я наведення порядку в тилу та організації перемоги на фронті.

Уряд не пішов на компроміс. Однак, відступивши від узгоджених дій з опозицією, влада сама опинилася в глибокій кризі. Дізнавшись, що Микола II має намір взяти на себе командування військами, 8 міністрів звернулися до імператора з проханням не робити цього глибоко помилкового, з їхньої точки зору, кроку. У відповідь імператор відправив у відставку всіх, не згодних з його рішенням. За висловом В.М. Пурішкевича, «міністерська страйк» змінилася «міністерської чехардою». За рік змінилося три Голови Ради міністрів, два міністра внутрішніх справ, два міністра юстиції, два військових міністра, два міністри землеробства.

В очах суспільства і широких народних мас владу зганьбила себе тісним зв’язком з «темними силами», уособленням яких був Г.Є. Распутін. Цей малограмотний виходець з Тобольської губернії, який видавав себе за «святого провидця», зумів увійти в коло наближених імператриці і придбати вплив на державні справи.

Протистояння влади і суспільства відкрито проявилося в листопаді 1916 року, коли на засіданні знову відкрилася Державної думи лідер партії кадетів П.М. Мілюков виступив з різкою критикою уряду. Апофеозом його промови став звернений до влади питання про її політиці: «Що це – дурість або зрада?» Хоча відомості про зраду у верхах були явно недостовірні, виступ Мілюкова справило ефект вибуху бомби. «Прогресивний блок» висунув ще більш радикальне вимога створення Відповідального міністерства, тобто уряду, підзвітної парламенту.

Для порятунку династії і монархії її прихильники пішли на усунення найбільш одіозної фігури – Распутіна. У грудні 1916 він був убитий групою змовників. Однак і цей крайній крок не допоміг, самодержавний режим стрімко втрачав підтримку в суспільстві. Країна стояла на порозі революції та громадянської війни. На фронті росло дезертирство, впала дисципліна. У тилу знову піднялося робітничий рух, причому третину страйкарів висувала політичні та антивоєнні гасла.

Стихія народного протесту, спровокованого важкими умовами війни, ставала все більш потужною. Трон російської монархії захитався, і для його падіння було достатньо навіть слабкого поштовху.

Посилання на основну публікацію