Період брежнєвського застою

Період застою (епоха застою) – період у розвитку Радянського Союзу, який характеризується відносною стабільністю всіх сфер життя, відсутністю серйозних політичних і економічних потрясінь і зростанням добробуту громадян.

Під епохою застою зазвичай розуміють період між приходом до влади Л. І. Брежнєва в середині 1960-х років і початком перебудови на початку 1980-х. В середньому, умовно можна позначити роки періоду застою з 1964 по 1986.

Поняття періоду застою

Термін «застій» вперше був введений в обіг в політичній доповіді М. С. Горбачов на 27 З’їзді ЦК КПРС, коли він у своїй промові зазначив, що в розвитку Радянського Союзу і життя громадян почали проступати застійні явища. З тих пір цей термін став широко використовуватися політиками, економістами та істориками.

Слід зазначити, що однозначного трактування термін не має, так як під застоєм розуміють, як позитивні, так і негативні явища. З одного боку, саме в ці двадцять років, на думку істориків, СРСР досяг свого найвищого розвитку – будувалося дуже багато великих і дрібних міст, активно розвивалася військова промисловість, Радянський Союз почав освоювати космос і вибився в лідери в цій сфері; також країна досягла значних успіхів у спорті, культурній сфері та самих різних галузях, включаючи соціальну сферу – рівень добробуту громадян істотно зріс, з’явилася впевненість у завтрашньому дні.

Стабільність – ось головний термін, який описує той період.

Однак у поняття «застій» є й інше значення. Економіка країни в цей період фактично припинила свій розвиток. За вдалим збігом обставин стався так званий «нафтовий бум» і ціни на чорне золото виросли, що дозволило керівництву країни отримувати прибуток просто від продажу нафти. У той же час економіка сама по собі не розвивалася і вимагала реформ, однак через загальний добробут на це звертали менше уваги, ніж вимагало. Через це багато хто називає період застою – «затишшям перед бурею».

Таким чином, з одного боку, в цей час СРСР досягло свого найвищого світанку, забезпечив громадянам стабільність і вийшов в число світових держав, а з іншого боку заклав не найкращий фундамент для економічного розвитку країни в майбутньому – в період перебудови.

Характеристика періоду застою

Консервація політичного режиму

За практично двадцять років періоду застою змін в адміністративно-управлінському апараті практично не відбулося. Це було наслідком того, що за часів Хрущова реформи і перестановки в партії відбувалися занадто часто, тому позначений Брежнєвим курс на стабільність був сприйнятий буквально і з радістю. В результаті не тільки не відбулася реорганізація політичної структури країни, всі посади в партії стали майже довічними. Це призвело до того, що середній вік керівників країни був 60-70 років, за що СРСР називали країною з найстарішими керівниками. Подібна ситуація призвела ще й до того, що значно посилився контроль партії над усіма сферами життя, багато державних підприємств, навіть найдрібніші, повністю підкорялися рішенням партії. В цей же період зросла зовнішньополітична і внутрішньополітична роль КДБ.

Зростання важливості військової промисловості

В епоху застою СРСР знаходився в стані холодної війни з США, тому було вкрай важливо нарощувати свою військову міць. Різко зросла кількість військових підприємств, стала в величезних кількостях вироблятися зброя, в тому числі ядерна і ракетна. Велися розробки новітніх бойових систем і промисловість знову, як в роки війни, була спрямована на військову сферу.

Припинення розвитку економіки і занепад аграрної сфери

Економіка зупинилася в своєму розвитку практично повністю і вимагала термінових реформ, однак спроби провести їх не увінчалися успіхом. Чи не в найкращому стані знаходилося народне господарство – це було пов’язано з аграрною реформою, яка вводила відомі всім «поїздки на картоплю», коли студентів відправляли на збір врожаю. Це практично позбавило роботи селян, крім того, відсоток зіпсованого врожаю під час збирання став неухильно зростати. Багато колгоспів і радгоспів приносили лише збитки, народ став поступово переїжджати до великих міст, а в країні наростав дефіцит продовольства, що дуже сильно стало помітно вже після відходу Брежнєва. Особливо сильно така ситуація в економіці торкнулася регіони СРСР, такі як Україна, Казахстан та інші, які жили сільським господарством і видобувною промисловістю.

Соціальне життя

Незважаючи на всі негативні явища, зростання добробуту громадян тривав. Дуже багато жителів міст мали можливість поліпшити свої житлові умови, багато хто тепер могли купити хороший автомобіль і інші якісні і дорогі речі. Разом з цим зростало і число бідних, однак це було не так помітно завдяки низьким цінам на продовольчі продукти. В цілому, життя звичайного громадянина було хорошим, забезпеченим і стабільним, що було найважливіше. Жителі СРСР вірили в світле майбутнє і були повністю впевнені в завтрашньому дні, так як всі двадцять років економіка, забезпечена нафтою, підтримувала хороший рівень життя в порівнянні з післявоєнним періодом.

Значення і підсумки періоду застою

На жаль, незважаючи на те, що в ці роки країна жила дуже розмірено і стабільно, в економіці відбувалися процеси, які не могли не вдарити по життю СРСР надалі. З падінням ціни на нафту оголилися всі застійні явища і стало ясно, що за період стабільності економіка перетворилася в відстаючу і вже не могла підтримувати державу тільки своїми силами. Почалася важка епоха перебудови.

Посилання на основну публікацію