Перетворення в війську. Зміни у порядку володіння землею

Створення єдиної держави супроводжувалося збільшенням чисельності війська. Забезпечити його боєздатність можна було тільки одним шляхом – надати воїнам на час служби земельні володіння. Коли в руки Івана III потрапили обширні новгородські та тверські землі, то він став переселяти («іспомешать») на них людей, які знаходилися у нього на службі. Такі люди, іспомещённие на нові землі, стали називатися поміщиками, які володіння – маєтками.

На відміну від вотчини, маєтку – це умовне тримання, т. Е. Земля давалася людині під умову несення ним служби московського князя і не передавалася у спадщину. Поміщик не мав також права ні продати, ні подарувати свою землю. Земельні володіння були невеликими і не йшли ні в яке порівняння з величезними боярськими вотчинами.

Московський кінний воїн-поміщик
Замість дружин була створена єдина військова організація – московське військо, основу якого складали поміщики. На вимогу великого князя вони повинні були бути на службу збройними, на коні та ще привести з собою певну кількість озброєних людей з числа своїх холопів або селян – «кінно, людно і оружно».

Поява помісного землеволодіння і його швидке зростання були пов’язані з прагненням московських князів збільшити шар людей, на яких вони могли б спиратися. Добробут поміщиків, розміри їх володінь цілком залежали від государя. Тому вони були зацікавлені в зміцненні його влади, в існуванні єдиної держави.

Значну частину земельних володінь в Московській державі становили боярські вотчини. Боярські роди володіли своїми землями не одну сотню років. Їхні предки отримали ці володіння за службу від перших володимирських або московських князів. Зберегли свої землі і багато князі та бояри колишніх самостійних князівств. Вотчинники були менш залежні від московського князя, ніж поміщики, і не завжди погоджувалися з його політикою.

Походив зростання церковного землеволодіння. Монастирі, митрополит, єпископи посилено скуповували землі вотчинників, отримували їх як плату за борги. Але найчастіше церква отримувала землі в дар. Люди того часу вважали, що, подарувавши майно церкви, можна замолити тим самим гріхи і уникнути пекла.

Посилання на основну публікацію