Перемога Народного фронту і франкістський заколот в Іспанії

Перше велике міжнародне зіткнення сил фашизму і демократії відбулося в Іспанії. У цій країні ще в 1931 р впала монархія. Але республіканська влада не зуміли провести соціальні реформи, яких очікував народ. Селяни не отримали землю, важким залишалося становище робітників, в країні продовжувало правити непідконтрольне народу чиновництво. Своїм становищем були задоволені національні меншини – каталонці і баски. Не добившись проведення реформ, з уряду вийшла Іспанська соціалістична робоча партія (ІСРП) на чолі з Ларго Кабальєро. Це послабило ліберальний уряд, бо за соціалістами співали сотні тисяч робітників. До влади прийшли консерватори.
У 1934 р робітники низки регіонів країни, доведені до відчаю важкими умовами праці, почали загальний страйк, який у кількох районах переросла в збройне повстання. Розрізнені виступи були придушені військами під командуванням генерала Франсиско Франко. Урок невдалого виступу довів лівим, що необхідно об’єднуватися. Соціалісти, комуністи і ліві ліберали створили Народний фронт. У лютому 1936 року він переміг на парламентських виборах.

Уряд Народного фронту звільнило політичних ув’язнених, гарантувало громадянські свободи і дозволив страйку. Іспанія розкололася на два табори: прихильників радикальних реформ, що входили до партії і профспілки Народного фронту, і тих, хто противився розриву з минулим. До останніх приєдналися іспанські фашисти (фалангісти), які вважали, що в країні необхідно встановити диктатуру, придушити робітничий рух і провести перетворення за італійським зразком. Багато прихильників диктатури було серед генералів і офіцерів.
Влітку 1936 військові – противники Народного фронту – підняли фашистський заколот. Його очолив генерал Франко. У країні почалася громадянська війна. У багатьох містах, у тому числі в Мадриді і Барселоні, бунтівні військові з усіх боків були оточені збройним народом (міліцією) і змушені були здатися. Основні сили франкістів були блоковані республіканським флотом в іспанській колонії Марокко. У цей критичний для бунтівників момент руку допомоги їм простягнули Німеччина та Італія. Їх транспортні літаки стали перекидати франкістів з Марокко до Іспанії. Франко отримав зброю, а через деякий час – корпус італійських «добровольців» і німецьку авіацію з пілотами. Фашистська інтервенція допомогла франкістам перейти в контрнаступ. Війна затягнулася. Франко був проголошений главою держави з диктаторськими повноваженнями (каудильйо). Його армія розгорнула наступ на Мадрид.

Посилання на основну публікацію