Освоєння Сибіру

Як ми знаємо, Західний Сибір була приєднана до Росії в результаті розгрому Сибірського ханства ще наприкінці XVI століття. Тоді ж тут виникли перші міста – Тобольськ, Тюмень, Березів, Сургут та ін. Почалося і господарське освоєння цих величезних просторів. Сюди бігли від феодального гніту селяни, направлялися експедиції, йшли за дешевими мисливськими трофеями, в першу чергу за хутром, торговці.

Відсутність на території Східного Сибіру і Далекого Сходу державних об’єднань (більшість місцевих племен жили в умовах родового ладу) полегшувало мирне освоєння цих безкрайніх просторів російськими першопрохідцями, причому зовсім малими силами.

У середині XVII століття російські експедиції стали звичайним явищем в Східному Сибіру і на Далекому Сході. Тут з’явилися перші міста і укріплені поселення: Якутський острог (1632), Албазинский (1651), Іркутське зимовище (тисячу шістсот п’ятьдесят дві), Кумарскій (1 654), Косогорский (1655), Нерчинский (1658). До складу Росії увійшло Приамур’ї.

До кінця століття російські володіння в Азії простягалися вже до узбережжя Тихого і Північного Льодовитого океанів. На півдні вони були обмежені зоною впливу Китайської імперії (в основному на Далекому Сході і в Забайкаллі), а також киргизьких племен (в Центральній Азії). З метою врегулювання російсько- китайських протиріч на Далекому Сході між двома країнами був укладений в 1689 році Нерчинський договір. Найпівденнішими володіннями Росії в Сибіру були виникли в XVII столітті міста Ішим, Курган, Кузнецьк, Красноярськ, Селенгинск.

Місцеву владу в Сибіру здійснювали воєводи. Загальне управління східними володіннями було доручено спочатку Наказу Казанського палацу, а потім Сибірському наказом.

Підсумок
Таким чином, протягом XVII століття територія Росії значно збільшила свої розміри за рахунок приєднання величезних східних володінь в Сибіру і на Далекому Сході, а також Лівобережної України.

Посилання на основну публікацію