1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Історія
  3. Освіта в Київській Русі

Освіта в Київській Русі

Київська Русь – середньовічна держава, іменована також Староруською державою або Давньою Руссю, що існувала в Східній Європі в період правління династії Рюриковичів.

Військові і політичні події того часу породжували потребу в грамотних людях для складання різних документів і писань, обліку державних доходів, а також збору податей. Зважаючи на це, Київська Русь розвивалася в сфері освіти.

Школи Стародавньої Русі

При князя Володимира християнство візантійського обряду виступало в ролі державної ідеології. У зв’язку з цим в церквах і монастирях збирали і навчали дітей грамоті.

Таким чином, введення християнства сприяло утворенню перших шкіл на Русі. Саме з хрещенням Русі пов’язана перша офіційна свідоцтво про появу шкіл.

У підготовці кваліфікованих грамотних вихованців був зацікавлений як сам князь, так і церква, адже країні потрібні були грамотні діячі внутрішньої і зовнішньої політики, а також ідеологи нової релігії.

Справа свого батька продовжив князь Ярослав Мудрий, який і сам був дуже освіченою людиною. Він витратив багато сил і коштів на розвиток освітньої системи в країні.

До 11 століття, що характеризується розквітом Київської Русі, в державі існували такі види шкіл:

  • школи «книжного вчення»,
  • монастирські школи,
  • школи грамоти,
  • кормільство,
  • жіночі школи.

Школи книжкового вчення вважалися школами поліпшеного типу. Вони готували професіоналів в галузі управління державою, а також в сфері культури і церковного життя. Відмінною рисою цього типу установ було навчання за допомогою книг і текстів.

Монастирські школи створювалися для ченців, так як Студитський статут зобов’язував їх навчатися грамоті. У деяких монастирях існували школи підвищеного типу, найвідомішим представником яких був Києво-Печерський монастир.

У школах грамоти вчилися діти представників вищих чинів, для бідного населення вони були недоступні. Вихованці вивчали письмо, читання, рахунок і хоровий спів. Варто зазначити, що подібні школи мали місце на існування лише в містах, так як в селах не навчали грамотності.

Кормільство представляло собою форму сімейного виховання феодальної знаті. Для цього наймалися спеціальні «годувальники», здатні навчити дитину військовій справі, грамоти та іноземних мов. Передбачалося вивчення дітьми близько п’яти мов.

Жіночі ж школи були доступні для жінок, які потребували і бажаючих навчитися письма та читання. Одна з найвідоміших шкіл була відкрита сестрою Володимира Мономаха в Києві, потім школи поширилися і на інші міста.

Виникнення перших шкіл

Правління князів Володимира і Ярослава Мудрого характеризується виникненням початкового етапу розвитку освіти на Русі.

Згідно Повісті временних літ, перша школа була створена в 988 році під час будівництва храму святого Василя. Тоді ж були зведені і інші церкви, а в них засновані освітні школи.

Вчителями виступали так звані «книжники», що використовують в процесі своєї роботи досвід візантійських і болгарських шкіл.

Однією з найвідоміших шкіл того часу була школа вищого класу. Ярослав Мудрий відкрив її в Новгороді в 1030 році для навчання дітей священиків і старост. Метою пропонованого освіти була інтеграція управлінського апарату і церкви в цілях боротьби з традиціями язичницької релігії.

Таким чином, освітня програма Володимира і Ярослава посилила християнізацію Давньої Русі і споспособствовала в отриманні нею статусу національної релігії.

Монастирське освіту за князя Всеволода
Всеволод, будучи сином князя Ярослава Мудрого, і сам бував в новгородській школі батька, цікавився освітою, в зв’язку з чим, був грамотною людиною.

Князь продовжив розвиток освітньої сфери в державі. Школи створювалися при монастирях, викладало в них духовенство.

Крім читання, письма та богослов’я, в монастирях викладали також граматику, філософію і риторику. Навчання велося рідною мовою.

Варто відзначити, що монастирське освіту підтримував ще Феодосій Печерський – православний монах, один із засновників Києво-Печерської лаври.

Школи в інших регіонах Русі

Середньовічне освіту Київської Русі прийнято розглядати, спираючись на Київ і Новгород. Однак і в інших містах процвітало навчання грамоті.

Так, в 1143 році в Полоцьку було засновано жіноче монастирське училище. Місце відоме тим, що тут народився Авраамій Смоленський – руський православний святий, преподобний.

Училища були зведені також у Володимирі, в Нижньому Новгороді і інших містах.

На сьогоднішній день неможливо визначити точну кількість існуючих шкіл і їх географічне положення.

Підсумки середньовічної освіти на Русі по Стоглаву

У 1551 році царем Іваном Грозним був зібраний собор для складання Збірника «Стоглава».

В одній із глав розглядалося питання про школах грамоти.

Так, було прийнято рішення про необхідність боротьби з неписьменністю дияконів і попів. Укладачі Збірника посилалися на училища колишніх років як на приклад для наслідування.

Однак дослідники вважають, що мова йшла лише про період до монголо-татарської навали, так як збережені писемності демонструють високий рівень грамотності.

Також знайдені археологами писала і різного роду свинцеві печатки вказують на хорошу освіченість людей того часу. Досягнення культури середньовічної Русі підтверджують заявлене думку.

Таким чином, Київська Русь при переході від язичництва до християнства, безсумнівно, піддалася багатьом змінам. Не залишилася осторонь і освітня сфера, в якій в будь-які часи потребує будь-яка держава. Не дивлячись на різні думки істориків щодо введення християнства, щодо прищеплення грамотності громадянам воно відіграло виключно позитивну роль.

ПОДІЛИТИСЯ: