Останній меморандум Столипіна

У травні 1911 Столипін продиктував своєму близькому співробітнику записи для імператора, в яких містився довгостроковий проект подальших політичних перетворень в Росії.

Останній меморандум Столипіна містив план реорганізації центральних виконавчих структур: створення 7 нових міністерств (праці, місцевого самоврядування, національностей, соціального забезпечення, сповідань, обстеження та експлуатації природних багатств, охорони здоров’я); реорганізацію діючих міністерств (фінансів, народної освіти, військового, морського, внутрішніх справ, закордонних справ і самого Ради міністрів); пониження земського цензу (приблизно в 10 разів), з тим щоб у земському управлінні могли брати участь власники хуторів і робітники, що мають нерухому власність. Він припускав також збільшити більш ніж в 3 рази державний бюджет і використовувати це збільшення для великомасштабних структурних інвестицій, вдосконалення адміністративного апарату, а також на соціальні потреби. Його план передбачав децентралізацію державного управління шляхом значного розширення повноважень земств, розширення повноважень глави уряду, надання повної рівноправності неросійським народам імперії.

Підведемо підсумки
Політика, що проводиться П.А. Столипіним, посилювала процес буржуазної трансформації соціальної структури російського суспільства з перспективою зміцнення основ правової держави і громадянського суспільства. Задумана ним ломка патріархальних установок російського селянства та насадження буржуазних стереотипів поведінки вимагали значного часу. Однак довести до логічного кінця процес модернізації Росія не встигла. У той же час столипінський план реформування в кризовій ситуації являє собою унікальний досвід, який не втратив своєї актуальності і в наші дні. Столипін фактично визначив контури нової національної ідеології, базисними елементами якої були: твердий правовий порядок, єдина і неподільна держава, сильна вертикаль виконавчої гілки влади, приватна власність і вільну працю, патріотизм і міжнародний авторитет Російської держави.

Посилання на основну публікацію