Особливості внутрішньої політики Катерини

На внутрішню політику Катерини II впливали багато обставини. З одного боку, до моменту воцаріння Катерини країна переживала занепад селянського господарства, був відсутній ринок вільної робочої сили для розвитку мануфактурного виробництва, відчувалася постійна нестача грошових коштів. Це вимагало розширення свободи підприємницької діяльності, ослаблення впливу державного контролю за економікою, залучення більшого числа населення країни не тільки у вільну економічну діяльність, але і в політичне життя. Такий підхід був близький самої Катерині, добре знайомої з працями французьких просвітителів.

Але, з іншого боку, наростання народного невдоволення, що вилився в селянську війну в Росії, революційний вибух у Франції, критика кріпосницьких порядків і пропаганда волелюбних ідей російськими просвітителями М. І. Новіковим і Л. М. Радищев вимагали поступовості та обережності у проведенні реформ, а часом вели до посилення внутрішньої політики.

Крім того, Катерина була змушена рахуватися і з тим, що вона прийшла до влади, не маючи законних прав на престол. Тому обережність потрібна їй і для того, щоб уникнути нового палацового перевороту.

Все це робило внутрішню політику імператриці суперечливою. Одним її спрямуванням були заходи в дусі «освіченого абсолютизму», а іншим – посилення репресивних заходів.

Посилання на основну публікацію