Особливості модернізації в СРСР

Надії більшовицьких вождів на те, що соціалістична революція отримає всесвітній розмах, не виправдалися. Отже, не вдалося здійснити план, відповідно до якого допомога у побудові соціалізму Радянській країні повинен був надати пролетаріат Заходу, де були досить міцні демократичні засади і розвинена індустрія. Будувати нове суспільство довелося в умовах «капіталістичного оточення».
Об’єктивно перед СРСР стояло завдання продовжити модернізаційні процеси, початок яким було покладено в другій половині XIX ст. Отримавши старт у той час індустріалізація країни ніяк не перечила завданням більшовиків. Навпаки, відповідно до вчення Маркса саме високий рівень розвитку промисловості створював передумови для усуспільнення виробництва і, отже, закладав економічні основи соціалізму. До того ж більшовики мали справу з селянською країною, а своєю соціальною опорою вважали насамперед пролетаріат. Тому і з точки зору соціальних наслідків індустріалізації більшовики були в ній зацікавлені – необхідно було збільшити питому вагу робітників у суспільстві.

Протиборство з капіталістичним світом також вимагало створення основ індустрії. Економічні показники найбільш розвинених країн були для СРСР орієнтиром, і керівництвом країни висувався гасло «Наздогнати і перегнати!». Партійна пропаганда постійно твердила ще й про можливий військовий зіткненні з «імперіалістами». У ході індустріалізації в Радянському Союзі першорядне значення надавалося розвитку військових галузей промисловості. Мілітаризація економіки стала її ключовою характеристикою.
Найважливішою особливістю модернізації 20-30-х рр. було те, що вона відбувалася в умовах абсолютно нового державного ладу – радянського. Її супроводжував процес корінної ломки традиційно сформованих господарських укладів, зміни форм власності, глибоких змін в соціальній структурі та суспільній свідомості.

Посилання на основну публікацію