Основні проблеми і завдання зовнішньої політики СРСР в 1920 роки

Зовнішньополітична діяльність керівництва Радянської Росії грунтувалася на ідеї існування «пролетарської держави в капіталістичному оточенні» і очікування нової революційної війни в інших країнах. Виникало протиріччя між діяльністю Комінтерну з його курсом на підтримку світового революційного руху (напрям партійців на нелегальну роботу в інші країни, спроби організації повстань в Болгарії та Естонії) і мирними, дипломатичними кроками, зробленими в цей час (участь в Генуезькій конференції 1922, встановлення дипломатичних відносин з низкою країн та ін.).

В Азії СРСР прагнув підтримати держави, що проводили незалежну лінію по відношенню до Антанти. Головним об’єктом радянської зовнішньої політики був Китай. Він розглядався як важливий фактор «світової революції» і можливий союзник у протистоянні агресивної Японії. СРСР уклав угоду з Сунь Ятсена, керівником партії Гоміньдан і главою уряду однієї з південних провінцій. Туди було направлено групу радників (майбутній маршал СРСР В.К. Блюхер та ін.). Було налагоджено співпрацю Гоміньдану і компартії Китаю. Після смерті Сунь Ятсена його політичним спадкоємцем став Чан Кай-ши. У 1925-1927 рр. Національно-революційна армія звільнила величезні території Південного та Центрального Китаю. У квітні 1927 почався конфлікт Гоміньдану і компартії, що переріс у громадянську війну. У 1929 р відбувся радянсько-китайський збройний конфлікт на Китайсько-Східної залізниці (КСЗ). Дипломатичні відносини були перервані до 1932 р

У 1921 р до влади в Монголії за підтримки Червоної Армії прийшла народно-революційна партія. Була створена Монгольська народна республіка (МНР). Ситуацію тут контролювали радянські радники.

У 1921 р було підписано договори з Афганістаном та Іраном. Визнання незалежності цих країн супроводжувалось їх зобов’язаннями проводити доброзичливу політику. РРФСР виступила на боці Туреччини, надаючи їй в 1921-1922 рр. допомогу у війні з Грецією. Частина території Вірменії, яка раніше входила до складу Російської імперії, була передана Турецькій республіці.

У відносинах із Заходом особлива увага приділялася зближенню з Німеччиною для спільного протистояння країнам Антанти. 16 квітня 1922 в Рапалло був підписаний двосторонній договір між РРФСР і Німеччиною. Суть його – юридичне визнання РРФСР і відмова від взаємних претензій. У 1920-і рр. на території нашої країни здійснювалася підготовка німецьких льотчиків, танкістів, велася спільна розробка і виробництво хімічної зброї. Вищі військові кадри СРСР проходили перепідготовку в Німеччині.

Відносини з Англією, Францією залишалися нестійкими. Існувала обопільна зацікавленість у розвитку економічних відносин. Не було вирішено питання про борги царського і Тимчасового урядів і про націоналізованої в СРСР іноземної власності. Англійське керівництво звинувачувало СРСР у підтримці національно-визвольних рухів в Азії, і насамперед в Індії. В результаті постійно виникали дипломатичні конфлікти.

Посилання на основну публікацію