Основні етапи «холодної війни»

Під терміном «холодна війна» розуміють протистояння між провідними світовими системами – капіталістичної на чолі з США і соціалістичної на чолі з СРСР, що почалося після Другої світової війни і закінчилося з розпадом Організації Варшавського договору в 1991 р. Це протистояння неодноразово виливалося в збройні конфлікти в різних частинах світу і могло призвести до початку третьої світової війни. Термін «розрядка» (прозвучав вперше в мові Г. М. Маленкова в серпні 1953) означає ослаблення світової напруженості і прагнення до встановлення міцного миру між конфліктуючими сторонами. На всьому протязі епохи «холодної війни» такі спроби неодноразово робилися з різним ступенем успіху.

На першому етапі «холодної війни» напруженість по лінії Схід – Захід постійно наростала, досягнувши свого апогею під час бойових дій в Кореї (1950-1953). У цей час противники активно розробляли плани знищення один одного за допомогою зброї масового ураження, а потім вступили у збройний конфлікт в Азії. США підтримували Південну Корею, а СРСР і Китай – Північну. Деяке ослаблення напруженості, що настало після перемир’я в Кореї і смерті І. В. Сталіна, дозволило вирішити ряд гострих міжнародних питань, у тому числі про утворення незалежної Австрійської республіки (1955), а також провести кілька міждержавних нарад з питань скорочення озброєнь. Потужним прискорювачем процесу розрядки послужив так званий «карібекій», або «ракетний», криза 1962, коли СРСР і США були як ніколи близькі до початку ядерної війни. Протягом кількох наступних років обидві сторони зробили ряд заходів щодо роззброєння та заборони ядерних випробувань на землі, на воді і в повітрі.

Після деякого погіршення міжнародної обстановки, пов’язаної з війною США у В’єтнамі (1964-1973), процес розрядки знову став набирати силу. У 1972 р. між США та СРСР було підписано договір про обмеження стратегічних озброєнь (ОСО-1) ряд інших документів. У 1973-1976 рр. країни обмінялися візитами керівників, здійснили спільну космічну програму «Союз – Аполлон». Піком розрядки стало проведення Наради з безпеки і співробітництва в Європі та підписання в Гельсінкі в 1975 р. заключного акту, узаконив повоєнний становище в Європі та світі.

Основною причиною чергового витка міжнародної напруженості стало введення радянських військ в Афганістан (1979). На зміну періоду конструктивних відносин прийшов час взаємних звинувачень і введення різних обмежень на торговий, науковий і культурний обмін між країнами. Тільки з приходом до влади в СРСР М. С. Горбачова (1985) були знову налагоджені контакти між провідними державами, підписано низку угод про скорочення озброєнь. З розпадом соціалістичного табору і його військової сили – Організації Варшавського договору – в 1991 р. було покладено край «холодній війні».

Посилання на основну публікацію