Ординське панування на Русі – історія

У 1243 році після повернення з походу в Центральну Європу Батий став правителем власної держави, що входив до складу Монгольської імперії. Воно включало землі волзьких булгар, Половецькі степи, Крим, Приуралля, Західний Сибір, частина Середньої Азії. На Русі ця держава називали Золотою Ордою. Його столицею стало місто Сарай (у перекладі – палац), заснований Батиєм недалеко від теперішньої Астрахані.

Російські люди називали жителів Золотої Орди ординцями або татарами.

Російські землі не увійшли до складу Золотої Орди. Вони потрапили у васальну залежність від неї. У 1242 році в північно-східні князівства були відправлені посли, які зажадали від руських князів з’явитися до Батия з висловленням покірності.

Ханський мову
У 1243 році в Сарай був змушений поїхати володимиро-суздальський князь Ярослав Всеволодович. Батий, що зустрів Ярослава «з великою честю», призначив його старшим з князів. Слідом за Ярославом на уклін до хана потягнулися й інші князі. На Русі продовжували діяти давньоруські традиції спадкування князівств, але ординська влада поставила їх під свій контроль. Князі повинні були їздити в Орду, щоб отримувати підтвердження своїх прав. Кожному князю видавався ярлик – особлива ханська грамота на князівські володіння. Найпривабливішим був ярлик на велике володимирське князювання, оскільки тепер не київський, а володимирський князь мав право на старшинство. Політичний центр Русі перемістився з розореного Києва у Володимир. Сюди ж в 1299 році переніс свою резиденцію митрополит.

Поїздки руських князів у Золоту Орду супроводжувалися приниженням, нерідко закінчувалися смертю. За перші 100 років монгольського панування по наказам ханів в Орді було вбито більше 10 російських князів. Після того як князь отримував ярлик, у його князівство приїжджав ординський посол, у присутності якого відбувалося урочисте спорудження князя на престол. Великі князі володимирські здійснювали урочистий обряд посадження на великокняжий стіл в Успенському соборі Володимира при обов’язковій присутності ханських послів. Ця процедура символізувала підпорядкування російських правителів ханської влади.

Ординський хани хоч і зберегли склалися на Русі порядки управління державою, але постійно втручалися в них. Вони могли довільно змінити кордони князівств, перешкоджаючи посиленню того чи іншого князя, розпалювали суперництво і чвари між російськими князями. Нерідко хани посилали свої війська на допомогу одному російському князю, боровся проти іншого.

Які права мали хан Орди і питома російський князь після 1243?

Повинності російського населення. У російські міста були послані ханські намісники – баскаки, ​​які, спираючись на збройні загони, стежили, щоб населення зберігало покірність монгольським ханам, справно платило данину. Головний «великий баскак» мав резиденцію у Володимирі.

Найважчою повинністю для всіх верств російського населення були щорічні платежі Орді, що називалися на Русі виходом або ординської даниною. Наприклад, в 1246 році італійський мандрівник Плано Карпіні засвідчив, як один з монгольських баскаків, перерахувавши жителів, зобов’язав кожного щорічно здавати 1 ведмежу шкуру, 1 шкуру бобра, 1 шкурку соболя, 1 шкурку тхора, 1 шкурку чорної лисиці. «І кожен, хто нс дасть цього, – додавав італійський мандрівник, – повинен бути відведений до татар і звернений на їх раба».

Баскаки. Художник С. В. Іванов

З’ясуйте, як називалися монети, що мали ходіння на Русі в період Золотої Орди.

У 1257-1259 роках монгольські чиновники – численники – провели на Русі перепис населення. Після цього стягнення данини набуло повсюдного і регулярний характер. Крім регулярної данини, з населення руських князівств стягувалися та позачергові платежі. Російським людям необхідно було приймати, годувати й утримувати численних ординських послів з їх свитами.

Збір данини супроводжувався пограбуванням і насильствами, відведенням людей в рабство. Від данини звільнялося тільки духовенство, яке завойовники прагнули використовувати для зміцнення своєї влади.

Ще однією важкої повинністю, накладеної переможцями на населення руських князівств, була обов’язок направляти воїнів у монгольські війська, брати участь в їх військових походах. У другій половині XIII століття російські полки у складі ординського війська брали участь у боях проти Угорщини, Польщі, народів Північного Кавказу, Візантії.

Якщо ж російське населення виявляло непокору ординському пануванню, відмовлялося виплачувати данину, то ординські хани відправляли на Русь свої загони. Вони жорстоко розправлялися не тільки з непокірними, а й з усіма російськими землями, що лежали на їхньому шляху. Проте повністю зломити волю народу до опору монголам не вдалося.

Посилання на основну публікацію