Окупація Чехословаччини

21 серпня 1968 війська країн Варшавського Договору увійшли до Чехословаччини і взяли її територію під свій контроль. Президент ЧССР Людвік Свобода, кадровий військовий, розумів, що опір безглуздо, і наказав своїй армії не відкривати вогонь. Радянські десантники заарештували все керівництво ЦК КПЧ. Але народ окупованої країни одностайно підтримував реформаторів. Розпочалась кампанія непокори радянським військовим і ставленикам СРСР. Більшість представників організацій КПЧ достроково зібралися на з’їзд партії, засудили агресію і обрали реформістський ЦК.
Лідерам КПРС довелося сісти за стіл переговорів з Дубчеком. Від нього вимагали направити формальне запрошення військам Варшавського Договору до Чехословаччини, скасувати результати з’їзду і призначити на ключові пости консерваторів. Під загрозою насильства першим з реформістів здригнувся Густав Гусак, колишній політв’язень сталінських часів. Зрештою Дубчек теж погодився підкоритися. Радянське вторгнення було узаконено. У квітні 1969 Дубчек був замінений Гусаком. Деякий час реформи продовжувалися – на підприємствах було введено самоврядування. Народ продовжував виходити на демонстрації проти окупації. Але в партії вже щосили йшла чистка – з неї виключали «опортуністів». Потім пішли масові звільнення з державних установ прихильників перетворень. Опір було придушене.

Події 1968 в Чехословаччині викликали хвилю протестів у всьому світі. «Соціалізм з людським обличчям» став мрією мільйонів людей не тільки на Сході, але й на Заході.

Посилання на основну публікацію