Оксамитова революція в Чехословаччині

Характерною особливістю Чехословаччини була наявність у її громадському житті політичної опозиції, яка охоплювала як учасників подій 1968 р так і інші верстви, що приєдналися до неї пізніше (в тому числі правозахисну групу «Хартія 77»).

У 1988 р активізувалися опозиційні сили перейшли до рішучих дій. Зовнішнім їх проявом стали демонстрації в різних містах країни.

17 листопада 1989 року в Празі відбулася студентська демонстрація, в якій брали участь тисячі людей. Поліція жорстоко побила її учасників, чим викликала хвилю протестів по всій країні. Опозиційні сили висунули розгорнуту програму зміни державного і партійного керівництва, виступили за подальші соціально-економічні перетворення.

Слідом за що послідувала в грудні 1989 р відставкою Гусака президентом Чехословаччини був обраний письменник і правозахисник Вацлав Гавел. У країні почався процес демонтажу старої системи. Була скасована стаття конституції про керівну роль компартії, проведені ринкові реформи. Чехословаччина стала називатися Чеської і Словацької Федеративної Республікою. Матеріал з сайту http://wikiwhat.ru

Настільки стрімкі зміни в обстановці зберігається світу дали підстави ряду істориків і публіцистів називати чехословацькі події «оксамитовою революцією». Але її розвиток не обійшлося без проблем. Криза призвела до загострення взаємин між двома народами – чехами і словаками. В результаті проведених в 1992 р переговорів були вирішені основні процедурні питання, і з 1 січня 1993 Чехословаччина як єдина держава перестала існувати. На карті Європи з’явилися дві самостійні держави – Чехія і Словаччина.

Посилання на основну публікацію