Обласна реформа Петра Першого

У 1708 році для посилення місцевого апарату влади та підвищення її авторитету і ролі в справі управління країна була розділена на вісім губерній (пізніше їх число збільшилося): Московську, Інгерманландську (пізніше – Петербурзьку), Смоленську, Київську, Азовську, Казанську, Архангелогородська, Сибірську . На чолі їх стояли губернатори, що призначаються царем і володіли адміністративної, військової та судовою владою. Губернії були поділені на повіти, а пізніше – на провінції.

У 1719 році в країні було 50 провінцій на чолі з воєводами. Губернське поділ, однак, збереглося. Але в руках губернаторів залишилися лише військові та судові функції.

Особливий режим місцевого управління існував на Україні. Влада тут належала гетьманові.

Однак для контролю за його діями (особливо після зради гетьмана Мазепи) була створена Малоросійська колегія, яку очолював царський офіцер. Після смерті в 1722 році гетьмана І. І. Скоропадського нові вибори гетьмана були заборонені, а гетьман вперше був призначений царським указом.

Посилання на основну публікацію