Нові маргінальні верстви суспільства в XX столітті

У всі часи в кожному суспільстві були люди, які у зв’язку з різноманітними причинами опинялися на узбіччі громадського та соціально-економічного життя.

Причини і форми виникнення соціальних аутсайдерів
Після закінчення Другої Світової війни, чисельність представників маргінальних верств суспільства значно зросла – моральний стрес пов’язаний зі смертю близьких, руйнування звичних життєвих засад, втрата моральних ідеалів призвели до того, що деякі люди не знайшли в собі сили влитися в новий темп повоєнного життя.

У більшості капіталістичних країн таким людям була надана соціальний захист держава фактично брало їх на утримання. Ситуація змінилася на початку 70-х років, коли Європу оповили економічні та політичні кризи. Саме з цього періоду проблема маргінальних верств суспільства набула максимальну гостроту, яка існує і понині.

Ряди маргінальних верств суспільства поповнились також в результаті науково-технічного прогресу другої половини ХХ века.іВнедреніе нових технологій в промисловий комплекс вимагало соответствующе підготовлених фахівців.

Багато робітників, які звикли трудитися біля верстата, не витримали конкуренцію нового освіченого покоління. Багато робочі професії стали не затребуваними, зважаючи комп’ютеризації всіх сфер господарства, а їх володарі так і не змогли адаптуватися до нової економічної реальності.

У сучасному світі простежується тенденція «омолодження» маргінальних верств суспільства: університети, масово забезпечують молодь вищою освітою, не завжди підкріплюють його наданням робочого місця. Соціальна життя представників молодого покоління часто закінчується з моментом отримання диплома.

Навіть в економічно розвинених країнах, у другій половині XX століття, рівень безробіття серед молодих фахівців досяг 10%, на сьогоднішній день їх чисельність зросла в 2 рази.

До маргінальним верствам суспільства належать люди, що мають захворювання, які не дозволяють їм повноцінно працювати фізичні, розумові недоліки, а також алкогольні та наркотичні залежності. Представники маргінальних верств суспільства в XX столітті були вогнищем злочинності.

Особливо яскраво це виявлялося під час масових страйків і демонстрацій, коли маргінали, користуючись хаосом в країні, активно займалися мародерством і вандалізмом.

Зональність соціального занепаду і маргінальності
Концентрація маргінальних верств суспільства в окремих державах і регіонах була нерівномірною. У XX столітті простежувалася логічна закономірність: підвищена кількість маргінальних представників концентрувалося в найбільш «неспокійних» і революційно налаштованих областях держави.

Наприклад, населення провінції Квебек у Канаді було найбільш соціально незахищеним порівняно з іншими громадянами держави. Саме тут у 80-х роках посилювалися вимоги надання провінції статусу автономії.

Подібна ситуація повторювалася і в Уельсі, де з занепадом вуглевидобувної галузі на початку 90-х років, збільшилася кількість безробітних. У середині 70 – х, внутрішні протиріччя загострилися в Італії біднота аграрного Півдня не могла змиритися з заможної життям в північній індустріальній частині країни.

Контрастний склад суспільства притаманний і деяким містам так у Ріо де Жанейро, ще на початку XX століття був чітко сформований маргінальний клас, який заселяв окремі райони міста. Подібна структура населення бразильського мегаполіса не змінилася і по сьогодні.

Посилання на основну публікацію