«Нові ліві»: радикалізм в дії

В умовах, коли комуністи прагнули демонструвати поміркованість, роль крайньої, антисистемної опозиції перейшла до лівих радикалам. Єдиної ідеології у них не було, популярністю користувалися анархістські і троцькістські ідеї. Але в 1960-х рр. оформилося нове ідейний протягом, так званий «неомарксизм». Він став основою руху «нових лівих».

Основоположником неомарксизма прийнято вважати угорського філософа Д. Лукача, данина йому віддали такі мислителі XX ст. як Е. Фромм, Г. Маркузе, Ж.П. Сартр. Неомарксисти говорили про проблеми відчуження людини від політичного та економічного життя, його ізольованості в суспільстві. «Держава добробуту» розцінювалося як бюрократична машина, більше обслуговуюча саму себе, ніж суспільство, і нездібна врахувати інтереси і турботи окремої людини. Метою «нових лівих» проголошувалася революція, яка породить нове суспільство і порве з усією попередньою історією. Рушійною силою цієї революції вважався не робітничий клас, а маргінали, які почувають себе в її рамках незатишно. До них належали мятежно налаштовані інтелектуали, особливо молодь, безробітні, представники расових меншин, наркомани і т.д. Революційною силою вважалися також жителі слаборозвинених країн – «світової села», яка повинна кинути виклик «світовому місту» або розвиненим країнам демократії. Погляди «нових лівих» в 1960-1970-і рр. стали основою екстремізму і тероризму, що піднявся в розвинених країнах на тлі вичерпання моделі «суспільства благоденства». Найяскравішими їх проявами був «червоний травень» 1968 р у Франції – студентські виступи, які переросли в масові заворушення, що призвели до відставки президента де Голля. У 1967-1968 рр. в Італії також почалися студентські хвилювання, а в 1969 р вона пережила «гарячу осінь» – до студентів приєдналися робітники. У 1970-і рр. в розвинених країнах виникли ліворадикальні терористичні угруповання – «Червона армія» у Німеччині, «Червоні бригади» в Італії. Вони налічували по кілька десятків людей, але доставили масу проблем владі.

Радикальні погляди стали проявлятися і в середовищі профспілкового руху. Так, наприклад, у Великобританії почалися масові виступи шахтарів, що потребують збереження дотування втрачаються рентабельність вугільної галузі в 1974 р Вони привели до відставки уряду консерваторів у Великобританії і дострокових парламентських виборів.

Посилання на основну публікацію