Нове політичне мислення і завершення «холодної війни»

Жорсткий курс адміністрації Р. Рейгана поставив лідерів СРСР перед дилемою: йти шляхом силових відповідей і нарощування військової потужності або шукати нові підходи до розвитку радянсько-американських відносин. Перший шлях обіцяв нові витки гонки озброєнь, додаткові складності для радянської економіки. Другий – розвитку діалогу наддержав на основі поступок – почався із зустрічей лідерів СРСР і США – М.С. Горбачова і Р. Рейгана в Женеві (1985) і в Рейк’явіку (1986). Вони не завершилися конкретними домовленостями, але зафіксували прагнення сторін до виключення ризику ядерної війни з життя народів.

Розвиток і реалізація нових підходів пов’язана з діяльністю останнього Генерального секретаря ЦК КПРС М.С. Горбачова і запропонованої ним в 1987-1988 рр. концепцією «нового політичного мислення», що дозволила завершити «холодну війну». Ця концепція ґрунтувалася на ідеях антивоєнного руху країн Заходу, соціал-демократії і провідних вчених світу. Згідно їй можлива ядерна війна стала б катастрофою для всього людства. Тому загроза застосування ядерної зброї, так само як і володіння їм, втратило значення засобу досягнення яких-небудь політичних цілей. Цей висновок став основою висунення програми скорочення озброєнь, аж до ліквідації ядерної зброї до 2000 р Нове політичне мислення пропонувало відмова від логіки та ідеології протистояння, пошук балансу інтересів на основі взаємних поступок, суворого дотримання міжнародно-правових норм, у тому числі і що відносяться до дотримання громадянських прав і свобод.

Висування нової концепції саме по собі не могло забезпечити припинення «холодної війни». Спочатку ідеї М.С. Горбачова були сприйняті в країнах Заходу як тактичний хід, покликаний дати СРСР і його союзникам пропагандистські переваги, виграш часу для вирішення внутрішніх проблем. Однак кроки радянської дипломатії незабаром переконали правлячі кола країн НАТО, що мова йде про реальні зміни в радянській політиці. У 1987 р СРСР погодився ліквідувати ракети середньої дальності не тільки в Європі, але і в Азії в обмін на відмову США від розміщення ракет такого ж класу в Європі. У 1988 р було оголошено про великих односторонніх скороченнях радянських збройних сил. У 1990 р країни Варшавського договору і НАТО підписали Угоду про скорочення звичайних озброєнь і збройних сил в Європі. СРСР пішов на значні односторонні поступки, прийнявши ідею контролю за виконанням угоди на своїй території, що раніше їм відкидалося. У 1991 р був підписав Договір СРСР і США про скорочення стратегічних озброєнь. Ще більш значні зміни відбулися у сфері взаємовідносин СРСР з союзними йому режимами. У 1989 р СРСР вивів війська з Афганістану, зобов’язався на ділі поважати свободу соціального та політичного вибору народів. Це зняло перепони на шляху демократичних революцій у країнах Східної Європи, в тому числі і в НДР. У питанні об’єднання Німеччини, що відповідало прагненням переважної кількості німців, СРСР також відмовився від будь-яких попередніх умов і вивів свої війська з території колишньої НДР.

В цілому ситуація у світі 1990-1991 рр. свідчила про завершення «холодної війни». Навесні 1991 р були розпущені Організація Варшавського договору і Рада економічної взаємодопомоги. З розпадом СРСР в 1991 р, припиненням існування цього «полюса» світової сили, стало очевидно, що відбувається зміна моделі світопорядку.

Посилання на основну публікацію