Нова економічна політика СРСР

У березні 1921 р на X з’їзді РКП (б) була проголошена нова економічна політика (неп). Перехід країни до непу був поступовим і тривав близько двох років. Продрозкладка замінювалася продподатком, розмір якого був майже в 2 рази менше. Основна його тяжкість падала на заможних господарів. Надлишки продукції, що залишилися після сплати податку, селяни могли продавати на ринку.

У жовтні 1922 р селяни одержали право вільного вибору форм землекористування. В обмежених розмірах дозволялися оренда землі і застосування найманої праці. У результаті переважаючою силою в селі стали селяни-одноосібники, вони давали 98,5% всієї продукції сільського господарства. Держава прагнула зберегти свій вплив у селі, підтримуючи різноманітні форми кооперації – споживчу, промислову, кредитну та ін. Відкривалися міські ярмарки і торгові біржі, де селяни вільно обмінювали частину своєї продукції на необхідні промислові товари. Це сприяло налагодженню нормального товарообміну між містом і селом.

Нова економічна політика почалася в сільському господарстві, а потім була поширена на сферу промисловості і торгівлі. Дозволялася приватна власність. Можна було відкривати або брати в оренду дрібні і середні промислові і торговельні підприємства. Створювалися акціонерні товариства зі змішаним (державним і приватним) капіталом, які займалися виробничою і торговою діяльністю. Великі державні підприємства переводилися на госпрозрахунок, тобто отримали можливість після виконання державного замовлення самостійно реалізовувати випущену продукцію на вільному ринку, закуповувати необхідне їм сировину і обладнання. Радянський уряд намагався залучити також іноземних інвесторів. Їм надавалися концесії – право здійснювати на пільгових умовах розробку природних багатств країни, а також відновлювати і використовувати зруйновані в ході війни фабрики і заводи.

При цьому ключові позиції в економіці держава зберігала за собою. Підприємства металургії, верстатобудування, енергетичний комплекс, залізничний транспорт, військові заводи не могли переходити в приватну власність.

Підприємців того часу називали непманами. До середини 1920-х рр. належні їм та орендовані ними підприємства виробляли 27% всієї промислової продукції. У роздрібній торгівлі непмани в 1923 р контролювали 75%, а в оптовій -18% товарообігу.

Неп дозволив послабити централізацію управління народним господарством, скоротити штати державних службовців. За-но-вому вирішувалося питання і з робочою силою. Замість трудових мобілізацій вводився вільний наймання робочої сили, створювалися біржі праці. Скасовувалася зрівнялівка в оплаті праці. Робочі стали отримувати заробітну плату в залежності від своєї кваліфікації та кількості виробленої продукції. До 1922 року була скасована карткова система.

Найважливішим заходом уряду в ході реалізації непу виявилася грошова реформа, проведена тоді ж під керівництвом народного комісара фінансів Г.Я. Сокольникова за допомогою групи старих фахівців. До 1924 знецінені гроші були замінені твердою конвертованою валютою – золотим червонцем.

Посилання на основну публікацію