Нова економічна політика (НЕП)

На момент закінчення громадянської війни становище в Росії було критичним. Країна лежала в руїнах. Рівень виробництва, в тому числі і сільськогосподарських продуктів, різко впав. Однак серйозної загрози владі більшовиків вже не існувало. У цій ситуації, для нормалізації відносин і соціального життя в країні, було, на 10 з’їзді РКП (б), прийнято рішення про введення нової економічної політики, скорочено НЕПу.

Причинами переходу до нової економічної політики (НЕПу) від політики військового комунізму стали:

гостра необхідність нормалізації відносин міста і села;
необхідність відновлення економіки;
проблема стабілізації грошей;
невдоволення селянства продрозкладкою, що призвело до посилення повстанського руху (куркульський заколот);
прагнення до відновлення зовнішньополітичних зв’язків.
Політика НЕПу була проголошена 21 березня 1921 г. З цього моменту скасовувалася продрозкладка. Вона була замінена вдвічі меншим продподатком. Він, за бажанням селянина міг бути внесений і грошима і продуктами. Однак податкова політика радянської влади стала серйозним стримуючим фактором для розвитку великих селянських господарств. Якщо біднота була звільнена від виплат, то заможне селянство несло тяжкий податковий тягар. Прагнучи вислизнути від їх сплати, заможні селяни, кулаки дробили свої господарства. При цьому темпи дроблення господарств були в два рази вище, ніж в дореволюційний період.

Ринкові відносини знову були легалізовані. Розвиток нових товарно-грошових відносин спричинило за собою і відновлення всеросійського ринку, а так само, в деякій мірі і приватного капіталу. У період НЕПу сформувалася банківська система країни. Вводяться прямі і непрямі податки, які стають головним джерелом державних доходів (акцизи, прибутковий і сільськогосподарський податки, плата за послуги та ін.).

В силу того, що політика НЕП в Росії серйозно гальмувалася інфляцією і нестійкістю грошового обігу, була зроблена грошова реформа. Вже до кінця 1922 р з’явилася стійка грошова одиниця – червонець, який забезпечувався золотом або іншими цінностями.

Гостра нестача капіталу призвела до початку активного адміністративного втручання в економіку. Спочатку посилився адміністративний вплив на промисловий сектор (Положення про державні промислові трести), а незабаром воно поширилося і на сектор аграрний.

В результаті НЕП на 1928 р, незважаючи на часті кризи, спровоковані некомпетентністю нових керівників, привів до помітного економічного зростання і певного поліпшення ситуації в країні. Збільшився національний дохід, матеріальне становище громадян (робітників, селян, а так само, службовців) стало більш стійким.

Бурхливо йшов процес відновлення промисловості і сільського господарства. Але, в той же час, відставання СРСР від капіталістичних країн (Франції, США і навіть програла Першу світову Німеччини) невідворотно збільшувалася. Розвиток важкої промисловості і сільського господарства вимагав великих довгострокових капіталовкладень. Для подальшого індустріального розвитку країни необхідно було і збільшення товарності сільського господарства.

Варто відзначити, що НЕП надав неабиякий вплив на культуру країни. Управління мистецтвом, наукою, освітою, культурою було централізовано і передано Державній комісії по освіті, яку очолив Луначарський А.В.

Незважаючи на те, що нова економічна політика виявилася, по більшій частині, успішної, вже після 1925 р починаються спроби її згортання. Причиною згортання НЕПу стало поступове посилення протиріч між економікою і політикою. Приватний сектор і відроджується сільське господарство прагнули забезпечити політичні гарантії своїх економічних інтересів. Це провокувало внутрішньопартійну боротьбу. Та й нових членів партії більшовиків – розорилися в ході НЕПу селян і робітників нова економічна політика не влаштовувала.

Офіційно НЕП був згорнутий 11 жовтня 1931 року, але фактично вже в жовтні 1928 р почалося виконання плану першої п’ятирічки, а так само, колективізація на селі і форсована індустріалізація виробництва.

Посилання на основну публікацію