«Німецький Жовтень» і спроби розпалити світову революцію

У 1923 р, коли В.І. Ленін відійшов від справ, вплив на зовнішню політику СРСР прихильників лівих поглядів в керівництві РКП (б) посилилося. Основна увага ці лідери партії і Комінтерну приділяли Німеччини, оскільки тут тоді вибухнув серйозний криза, викликана окупацією Рурської області військами Антанти. У Москві пожвавилися розрахунки на використання міжімперіалістичних протиріч для розпалювання світової революції.

Надія на близькість «німецького Жовтня» була характерна тоді для всіх членів керівництва РКП (б). Політбюро створило спеціальну комісію для оперативного контролю за подіями в Німеччині і розробки масштабної програми допомоги компартії Німеччини (КПГ).

Однак «німецький Жовтень» зазнав поразки, фактично так і не розпочавшись. Діяльність консультантів з Москви, поставки до Німеччини зброї та продовольства з СРСР, фінансування військово-технічного апарату КПГ не могли компенсувати відсутність рішучості у німецьких робітників. Лише в Гамбурзі комуністи під керівництвом Е. Тельмана на кілька днів змогли взяти під свій контроль робочі квартали міста.

Заклики Комінтерну знайшли відгук і в Болгарії, де в червні 1923 відбувся державний переворот і була встановлена ​​диктатура А. Цанкова. Посланці Комінтерну зуміли націлити болгарських комуністів на підготовку збройного повстання проти режиму Цанкова. Але почалися виступи були жорстоко придушені урядовими військами. Болгарська компартія була розгромлена і пішла в підпілля.
Останнім революційним експериментом Комінтерну стало збройне повстання естонських комуністів у грудня 1924 Повсталим вдалося захопити склади зі зброєю і військові казарми, але після декількох днів запеклих боїв вони відступили.

Посилання на основну публікацію