Невська битва

Першими свій похід на Русь почали шведи. У 1240 шведські судна увійшли в гирлі Неви. Частина військ висадилася на лівому березі річки і розбила тут табір, а інші залишилися на кораблях. Командував шведським десантом Біргер був настільки впевнений в успіху, що послав Олександру зухвалий виклик: «Я вже тут і полонять землю твою». Князь, знаючи від своїх сторожів (розвідників) розташування і наміри шведських військ, вирішив напасти на них якомога швидше, поки частина сил противника перебувала на кораблях.

Дружина Олександра разом з новгородським військом зробила стрімкий перехід до гирла Неви. По дорозі до них приєднався загін з Ладоги.

Устя – це початок або кінець річки?

15 липня 1240 російське військо раптово напало на шведський табір. Кінні дружинники на чолі з Олександром вдарили по центру шведських військ, а новгородське ополчення пробилося вздовж берега річки і відрізало табір від кораблів. Мужньо боролися російські воїни-дружинники і ополченці з Новгорода і Ладоги. Дружинник Гаврило Олексич на коні по містках увірвався на корабель і вбив шведського воєводу і єпископа. Ополченці, озброєні сокирами, захопили і знищили три кораблі. Ополченець Сава пробився в центр ворожого табору і підрубав намет Біргера, що викликало сум’яття в стані ворога. Сам Олександр воював зі шведським воєначальником і важко поранив його. Шведи в паніці кинулися бігти.

Російське військо здобуло на Неві блискучу перемогу, за яку парод назвав Олександра Невським. Успіх російських воїнів на довгий час відбив у шведів бажання оволодіти гирлом Неви, воювати з Руссю.

Посилання на основну публікацію