Неоконсерватизм

Прихильники ідей Дж. Кейнса, які виступали за активне втручання держави в соціально-економічні відносини, виявилися не здатні вирішити виниклі проблеми. Комуністи, соціал-демократи і багато лібералів вважали, що в сформованих умовах необхідно подальше посилення ролі держави в економіці.

Проти цього виступали прихильники неоконсерватизму. Його ідеологами стали Ірвінг Крістол, Норман Підгорець, Майкл Новак. Головними ідеями неоконсерваторів були відродження традиційних моральних цінностей і модернізація економіки з опорою на приватних підприємців.

Неоконсерватори розцінювали держава «загального благоденства» як бюрократичного монстра, що обмежує свободу громадян, витісняє дух підприємництва. Вони закликали до скорочення ролі бюрократії. В основі економічної теорії неоконсерватизму лежали ідеї Мілтона Фрідмена – лідера так званої чиказької школи вчених-економістів. Він вважав, що держава повинна не підтримуватиме споживача товарів, а їх виробника шляхом скорочення податків на прибуток. Розширення виробництва в кінцевому підсумку повинно привести до здешевлення продукції і, отже, до підвищення рівня життя населення. Тому основну увагу треба приділяти не перерозподілу доходів, а забезпеченню сталого економічного зростання, підвищенню ефективності і рентабельності виробництва. У цьому випадку, вважав Фрідмен, виникнуть нові робочі місця, а ціни будуть знижуватися.

Неоконсерватори доводили, що «суспільство добробуту» призвело до занепаду традиційні для країн Заходу моральні цінності і виною тому високий рівень соціальної захищеності.

Неоконсерватори критикували людей, які воліли жити не на зарплату, а на допомогу з безробіття. Хоча таких було не більше 2% працездатного населення, у працювали і сплачували податки громадян складалося враження, що за їх рахунок годують нероб. Зазначалося, що на зміну стабільним сімейним відносинам прийшла аморальна «сексуальна революція». Розпочата епідемія СНІДу, згідно з поглядами президента-неоконсерватора Р. Рейгана, була карою понад за розбещеність звичаїв. Він навіть виступав проти виділення державних коштів на боротьбу «з цією заразою».

Обстоюючи відродження авторитету сім’ї, школи, Церкви, закликаючи поважати закон і порядок, проявляти дисциплінованість, стриманість, патріотизм, неоконсерватори отримали підтримку найширших верств суспільства.

У той же час вони не були прихильниками повної відмови від втручання держави в сферу соціально-економічних відносин. Йшлося про децентралізацію і часткове скорочення соціальних програм.

Децентралізація означала передачу частини функцій з проведення соціальної політики від центральних органів влади до місцевих. Соціальні програми ставали адресними, коли допомога надавалася тільки тим громадянам, яким вона була життєво необхідна. Переконуючи людей спиратися на власні сили, проявляти ініціативу і відповідальність, солідарність один з одним, неоконсерватори намагалися стимулювати активність громадянського суспільства та приватного бізнесу.

Посилання на основну публікацію