«Натиск на схід». Німеччина в 13-15 століттях

Одночасно з вторгненням імператорів до Італії поновилися спроби німецьких феодалів розширити свої володіння за рахунок східних сусідів – слов’ян і народів Прибалтики. Особливістю нових завоювань, названих «натиском на схід», стало те, що бойові дії вів не король, а німецькі герцоги.

Союзником феодалів виступила католицька церква, яка оголосила «натиск на схід» богоугодною справою – хрестовим походом проти язичників. У короткий час феодали зуміли завоювати населення слов’янами землі на схід від Німеччини. Слов’яни були або винищені, або витіснені в глухі місця. Їхні землі заселили німецькі селяни.
У XIII столітті церква оголосила новий хрестовий похід – проти язичницьких племен Прибалтики. У ньому брали участь воїни Тевтонського і спеціально створеного римським папою Лівонського духовно-лицарського ордену. Після запеклих боїв лицарі захопили землі литовського племені прусів та інших народів Прибалтики. Спроби німецьких феодалів просунутися далі на схід і підпорядкувати собі руські землі зазнали невдачі. У 1242 лицарі були розбиті новгородським князем Олександром Невським у битві на Чудському озері. «Натиск на схід» був зупинений.
Згадайте, що таке духовно-лицарські ордени.
Боротьба імператорів з папством, війни в Італії, захоплення феодалами східних земель послабили центральну владу в Священної Римської імперії. Не були зацікавлені в посиленні імператорської влади і німецькі міста, які вели торгівлю не так між собою, скільки з іншими країнами. Німеччина залишалася роздробленою країною. Починаючи з XIII століття імператор став обиратися найбільш впливовими феодалами і єпископами – курфюрстами. Вони, не бажаючи втрачати своєї самостійності, прагнули вибирати імператорами слабких герцогів. Та й самі правителі Німеччини, щоб віддячити феодалів за своє обрання, надавали їм нові права. Поступово такі області Священної Римської імперії, як Австрія, Баварія, Бранденбург, Саксонія, ставали все більш незалежними від імператора, який правив лише у своєму герцогстві.

У 1356 році імператор Карл IV (1347-1378) підписав грамоту – «Золоту буллу». Вона закріпила право вибору імператора сімома курфюрстами: трьома єпископами та чотирма герцогами і підтвердила, що великі феодали у своїх володіннях можуть утримувати власну армію, вершити суд, карбувати монету. «Золота булла» остаточно закріпила феодальну роздробленість Німеччини.

Посилання на основну публікацію