Наступ Червоної армії в Східній Європі

Просування радянських військ до Варшаві загострило політичну ситуацію в Польщі і ускладнило взаємини союзників по антигітлерівській коаліції.

Питання про післявоєнну долю Польщі та політичної орієнтації її уряду турбував і радянських лідерів, і керівників країн Заходу. На території СРСР діяв Польський комітет національного визволення (ПКНВ), яким керували польські комуністи. У підпорядкуванні Комітету знаходилася Армія Людова (Народна армія), дещо пізніше названа Військом Польським. Військо сформувалося з поляків, що опинилися на території Радянського Союзу і які висловили готовність співпрацювати з радянськими властями.

Однак у Лондоні функціонувало створене ще в 1939 р уряд Польщі в еміграції з власною підпільної збройної організацією в Польщі – Армією Крайовою. Армія Крайова ставила своєю метою оволодіти Варшавою до приходу туди радянських військ, щоб офіційно проголосити відтворення Польської держави. При наближенні Червоної армії до Варшаві Армія Крайова підняла варшав’ян на повстання (1 серпня – 2 жовтня

1944), яке було нещадно придушене окупантами.

У серпні 1944 р 2-й і 3-й Українські фронти прорвали німецьку оборону в Молдавії і розгромили германо-румунський угрупування в районі Кишинева і Ясс. Повстання в Бухаресті, очолене комуністами, призвело до переходу Румунії на бік СРСР. Радянські війська вступили до Болгарії: населення дружньо зустрічало бійців Червоної армії. 9 вересня 1944 в Софії під керівництвом комуністів було створено уряд Вітчизняного фронту, що оголосило війну Німеччині та Угорщині.

Просувалися на захід війська Р. Я. Малиновського і Ф.І. Толбухіна, спільно з югославською народно-визвольною армією маршала І. Броз Тіто, завдали поразки німцям і 20 жовтня 1944 зайняли Белград. У листопаді 1944 р антифашисти Албанії, очолювані комуністами, звільнили свою країну.

Успіхи радянських військ у Білорусії і їх стрімке просування на Балкани викликали підйом антигітлерівського опору у Словаччині, де в кінці серпня 1944 антифашисти підняли повстання. Поспішаючи до них на допомогу, Червона армія прорвала німецьку оборону і до кінця жовтня 1944 звільнила Закарпатську Україну, південні і південно-східні райони Словаччини. Однак в Угорщині великі німецькі та угорські з’єднання продовжували шалений опір. Осінню 1944 р південніше Дебрецена Червона армія зазнала важких втрат. Не менш драматичними виявилися бої за Будапешт. Сутички на вулицях міста тривали майже два місяці. Лише в лютому 1945 р місто було взято. У березні – квітні 1945 радянські війська звільнили Братиславу.

Посилання на основну публікацію