Населення Китаю в середні віки (VII-XII ст.)

Даний матеріал буде розповідати про населення Китаю в його середні століття, в період домонгольської навали – з VII по XII століття.

Нагадаємо, що зараз в Китайській Народній Республіці проживає приблизно один мільярд триста мільйонів чоловік, які поділяються на 56 національностей. Найпоширенішою народністю Китаю є ханьці, які становлять близько 90% всього населення країни.

Формування території Китаю в зазначений період проходило кілька етапів. Три століття поспіль, з 618-907 рр., В Китаї правила династія Тан, за часів якої постійно відбувалися заколоти. В результаті до середини X століття на території Китаю можна було виділити дві держави – Пізніше Чжоу і Ляо. Але вже на початку XII століття в Маньчжурії сформувалася нова імперія – Цзінь, яка потім завоювала держава Ляо. В результаті в XII столітті Китай був розділений на дві частини – на півночі перебувала імперія Цзінь, а на півдні розташовувалася імперія Південна Сун.

Процес інтеграції китайських народностей почався в VII столітті і в XIII столітті цей процес можна назвати завершеним, так як населення даної території себе стало усвідомлювати єдиним народом.

Китайська економіка VII-XII ст. була заснована на аграрному секторі, але об’єднання земель призвело до збільшення кількості та ролі міст. Якщо в VIII ст. можна було нарахувати 25 міст, то в Х-XII ст. в результаті урбанізації міські жителі становили вже 10% від загальної чисельності всього населення.
Також на розвиток урбанізації вплинуло зростання ремісничого виробництва. Особливий розвиток в містах отримали такі заняття, як шелкоткачество, виробництво кераміки та паперу, а також деревообробка. Торговці і ремісники представляли собою основну частину міського товариства.
У китайському суспільстві зазначеного періоду верхню сходинку соціуму займала аристократія. На нижчих щаблях стояли службовці і прості люди (вільні і залежні). Розквіт впливу аристократичних кланів припав на VII-VIII ст. Але на початку XI ст. вплив аристократії зменшується і влада опиняється в руках чиновників, які нарівні з аристократами стають елітою суспільства. Проникнути в середу чиновників можна було за допомогою державних іспитів.

Крім того, близько 60% населення ставилися до селян, які мали права на землю, але при цьому не мали право залишати землю в необробленому вигляді.

З IX ст. в китайському суспільстві складається поняття про неповноправних станах, до яких в першу чергу відносили кріпаків, ремісників, безземельних робітників і навіть музикантів.

Особливий статус в суспільстві Китаю і тоді мали члени буддійських, а також даоських монастирів, в яких за даними на XI ст. знаходилося близько 400 тисяч чоловік.

В результаті до кінця XII століття чисельність Китаю становила приблизно 100 млн. Чоловік.

Посилання на основну публікацію