Наростання економічної та політичної кризи СРСР в 1962-1964

Надії на майбутнє не могли заслонити проблеми сьогоднішнього життя. У 1963 р в країні вибухнула продовольча криза. У містах не вистачало хліба, за ним вишиковувалися величезні черги. Вперше за повоєнні роки зерно було закуплено за кордоном. Після цього закупівлі імпортного зерна стали нормою. 1 червня 1962 уряд оголосив про підвищення цін на м’ясо-молочні продукти. Для населення це було перше після війни та скасування карткової системи офіційно оголошене державою підвищення цін. Це відразу викликало масове невдоволення і обурення, особливо в робочому середовищі. У ряді міст – Донецьку, Кемерово, Омську та інших – відбулися хвилювання.

У Новочеркаську звістка про підвищення цін співпало зі зниженням розцінок на електровозобудівної заводі. Результатом стала стихійний страйк і семитисячних робоча демонстрація до міськкому КПРС. З відома прибулих в місто членів Президії ЦК КПРС Ф.Р. Козлова, А.І. Мікояна, А.П. Кириленко, секретаря ЦК А.Н. Ше-Лєпіна та інших для розгону демонстрантів було застосовано зброю. Загинуло 24 людини, 90 поранено. Потім 114 осіб було засуджено, з них сімох (п’ятьох робітників, бригадира з довколишнього радгоспу та шкільного кухаря) засудили до смертної кари.

З кінця 1962 почали укрупнювати раднаргоспи, створювати в Москві галузеві державні комітети, відповідальні за впровадження нової техніки і проведення технічної політики. У 1963 р був утворений Вища Рада народного господарства. В результаті великі підприємства одночасно опинилися в підпорядкуванні різних органів управління.

В областях, краях і автономних республіках були створені промислові та сільськогосподарські партійні організації зі своїми обкомами, крайкомів і ЦК. Слідом за партійними стали ділитися радянські, комсомольські та профспілкові організації. Мета була наблизити партійне керівництво до виробництва, до людей. На ділі ж виникла дезорганізація управління і виросло число чиновників.

На пленумах ЦК, які обговорювали ці питання, всі рішення приймалися одноголосно. Проте популярність Н.С. Хрущова стрімко падала. Широкі маси були незадоволені продовольчими труднощами. Військові – масовими скороченнями офіцерського складу без гідних соціальних компенсацій. Партійно-державна еліта втратила впевненість у стабільності свого становища. Падіння Хрущова стало лише питанням часу. 14 жовтня 1964 на Пленумі ЦК КПРС він був зміщений з усіх партійних і державних постів. Пояснювалося це його похилим віком та станом здоров’я, хоча на самому Пленумі йому ставилися в провину розвал економіки, прагнення одноосібно вирішувати найважливіші питання та ін. Першим секретарем (з 1966 р – Генеральним секретарем) був обраний Л.І. Брежнєв.

Посилання на основну публікацію