Народне ополчення

Однією з традиційних основ східнослов’янського суспільства, що збереглася в Давньоруській державі, було існування народного ополчення – прямого озброєння народу. Майже всі вільні чоловіки на Русі були зайняті не тільки у виробництві тих чи інших матеріальних благ, а й у військовій справі. При цьому народні ополченці – виття, згідно з відомостями Руської Правди, виступали в похід не тільки «оружно», а й «кінно», тобто ополчення поділялося на пішу і кінну рать.

Озброєний народ практично на всій території Стародавньої Русі був організований за десятковою системою. Її основу становили сотні – територіально-адміністративні утворення і разом з тим військові одиниці. Возглавлявшие їх сотники (соцькі) були не тільки адміністративними, але і військовими чинами. Сотні складалися в тисячу, яка і була власне народним ополченням певного міста і прилеглої до нього округи. На чолі народного ополчення стояли тисяцькі. Як правило, ними ставали люди, які вже пройшли через посади десяцьких і соцьких.

Дуже істотним було те обставина, що народне ополчення підпорядковується не князю, а міському віче. Саме віче приймало рішення про виступ у похід, яке було обов’язковим для всіх. До тих, хто ухилявся від виконання військового обов’язку, застосовувалися суворі покарання, хоча в деяких випадках можна було відкупитися грошима.

Основний тягар воєн, що вела Русь із зовнішніми ворогами, лягала на плечі воїв. Професійні воїни – князівські дружинники складали лише незначну частину давньоруської армії і у випадку серйозної військової небезпеки виступали як своєрідний штаб, який керував народним ополченням.
У той же час народні ополченці були пасивні і у внутрішніх справах держави. Вони становили основну масу учасників вічових зборів. Саме ця обставина і змушувала знати рахуватися з волею віча. Крім того, виття активно брали участь і в межкняжескіх спорах (в літописах ополченці називалися КИЯНАМ, переяславцями, чернігівцями, новгородцями, суздальцями, Володимирці і т. Д.).

Таким чином, в давньоруському суспільстві панував ідеал народоправства – колективного общинного управління. Великими правами володіло народні збори. За допомогою віча народ впливав на хід всієї суспільно-політичного життя. Висока соціально-політична активність населення обумовлювалася демократичним характером військової організації, в якій дуже важливе місце належало народному ополченню. Саме виття визначали результат військових зіткнень, зовнішніх і внутрішніх.

Посилання на основну публікацію