Національно-державні утворення

Розпад Російської імперії та хід війни привели до утворення ряду держав: Фінляндії, Польщі, України, Білорусії, Естонії, Латвії, Литви, Азербайджану, Грузії, Вірменії.

У Фінляндії уряд комуністів і лівих соціал-демо-Кратов було повалено військами маршала Маннергейма (квітень – травень 1918 г.). У Польщі владу взяли націоналістичні партії (листопад 1918 р).

Україна з квітня по листопад 1918 за підтримки Німеччини керував гетьман Скоропадський. Після цього за владу на Україні боролися більшовики, українські націоналісти (CB Петлюра), анархісти (Н.І. Махно) і білі (А.І. Денікін). У Білорусії після відходу німецьких військ встановилася радянська влада. В Прибалтику після закінчення Першої світової війни прийшла Червона Армія. Були утворені радянські республіки. Але влітку 1919 р Червона Армія відступила. У Латвії, Литві, Естонії до влади прийшли буржуазні партії. У Закавказзі владу взяли соціалісти: в Азербайджані – мусаватистів, у Вірменії – дашнаки, у Грузії – меншовики.

Будучи супротивниками більшовиків, вони одночасно насторожено ставилися до Білого руху, боячись втрати національної незалежності. У Прибалтиці і Закавказзі між республіками спалахнули територіальні та національні конфлікти: між Литвою і Ополонок, Естонією і Латвією, Азербайджаном і Вірменією, Грузією та Абхазією.

У Туркестані (Середньої Азії) йшла боротьба між прихильниками Радянської Росії і націоналістами.

Посилання на основну публікацію