Національна політика СРСР в 1930-і рр.

Вже до кінця 20-х рр. стало очевидно, що бурхливий розвиток національних культур народів СРСР, зростання їх національної самосвідомості входять у суперечність із набирала силу тенденцією до посилення центральної влади в рамках формування мобілізаційної політичної системи.

Для подолання цього протиріччя влади вжили низку заходів у сфері національної політики. Було скасовано використання національних мов у всіх державних установах. У початкових і середніх школах національних республік стало обов’язкове вивчення російської мови як другої рідної. На хвилі індустріалізації в міста кинулися мільйони вчорашніх селян – носіїв особливого, побутового мови і культури, багатьох традицій минає аграрного суспільства. У масі своїй це були неписьменні люди. Їхнє навчання елементарної грамоті у всіх містах країни велося також російською мовою. Російська мова використовувався і в Червоній Армії, де в 1938 р були скасовані національні військові формування. Введення російської мови як державної не забороняло вивчення і використання національних мов. Однак саме життя робила необхідним спілкування між людьми на одній мові. Це диктувала також зростаюча соціальна мобільність населення.

У міру посилення центральної влади зі своїх посад були зняті багато місцеві лідери, відстоювали курс на пріоритет національних інтересів над загальносоюзними. Чимале їх число було репресовано.

Посилання на основну публікацію