Міжнародні відносини в 2000-их роках

 Міжнародні відносини 2000-х рр. є складним і суперечливим об’єктом досліджень. На цьому уроці будуть представлені основні віхи міжнародного політичного життя.

Передісторія

У 1990-ті рр. після розпаду СРСР і завершення “холодної війни” прийшов кінець биполярному світу. США де-факто стали світовим гегемоном і прагнули поширити свій вплив на весь земну кулю, встановлюючи лояльні політичні режими, при цьому роль ООН (Організація Об’єднаних Націй) в міжнародній політиці значно скоротилася. Наприклад, країни НАТО в 1999 р. почали військове вторгнення в Югославію, незважаючи на заборону Ради безпеки ООН.

 Події

  •  20 березня – 1 травня 2003 р. – вторгнення сил Альянсу в Іраку, приводом для якого послужило підозра у розробці забороненої зброї урядом Саддама Хусейна. Важливо відзначити, що ця військова операція була здійснена без узгодження з Радою безпеки ООН.
  •  2004-2007 рр. – значне розширення Європейського союзу. Новими членами стали Болгарія, Угорщина, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Чехія, Естонія.
  •  Серпень 2008 р. – Російсько-грузинський військовий конфлікт, причиною якого стала спроба встановлення контролю над територією Південної Осетії грузинськими військами. Сутичка закінчилася перемогою Росії, а також набуттям незалежності Абхазії і Південної Осетії, яку не визнала більша частина світового співтовариства.
  • 16 червня 2009 р. – перший саміт БРІКС, який об’єднав найбільш великі країни, що розвиваються контролюючих також значну частку світових ресурсів. Список країн учасниць: Бразилія, Росія, Індія, Китай, ПАР. Створення такої організації можна трактувати як спробу знайти альтернативний шлях розвитку, незалежний від США.

 Висновок

 Таким чином, в 2000-і рр. США продовжили політику втручання у внутрішні справи інших держав, часто ігноруючи світове співтовариство. У той же самий час почали виникати спроби створити організації, не залежні від Сполучених Штатів Америки. А ряд держав, в першу чергу КНР і Росія, стали прагнути до проведення власної політики і створення своїх сфер впливу.

 Конспект

 2000-і рр. явили собою новий поштовх у розвитку міжнародних відносин. Після «золотого століття США» 1990-х рр.., коли Вашингтон став одноосібним господарем планети, що виразилося у все більшої економічної і політичної експансії, 2000-і рр. стали поворотним моментом у житті світового співтовариства.

 В умовах все більше розвивається глобалізації, США стали диктувати свої умови багатьом країнам світу, або ж безпосередньо влазили у внутрішні справи тієї чи іншої країни. 2000-х рр. показали, що головний міжнародний орган – Організація Об’єднаних націй (ООН) та її головна структура – Рада Безпеки вже не є тими організаціями, радами, рішення яких виконували б усі без винятку країни-учасники (Рис. 1). Яскравим прикладом цього служать події в Іраку 2003 року. Запідозрені у зв’язках з терористичними арабськими організаціями влада Іраку були звинувачені в тому, що теракт 11 вересня 2001 року був здійснений при потуранні іракського керівництва. У той же самий час, іракські влади були звинувачені у створенні і використанні хімічної зброї. Незважаючи на протести і навіть накладення права вето постійними учасниками Радбезу ООН – Росії і Китаю, США і їх союзники по військово-політичного блоку НАТО вторглися в Ірак, розв’язали там війну, а потім і громадянську війну, окупували територію, зловили лідера Іраку Саддама Хусейна і повісили його.

 

Звичайно, ніякого хімічного і бактеріологічної зброї в Іраку ніколи не було. Справа в тому, що великі американські фінансові ділки захотіли включити в свій резерв нафтоносні райони Іраку. Зробити це можна було, тільки розв’язавши військовий конфлікт.

 Події в Іраку були не нові для міжнародного права. Ще в 1999 році американці зі своїми вірними союзниками по блоку НАТО вторглися в мирну Югославію з вимогою відставки законно обраного президента Слободана Мілошевича. Всі протести у всіх міжнародних організаціях ні до чого не привели. У березні 1999 року почалися бомбардування столиці Югославії Белграда і навколишніх селищ (Рис. 2). Загинули десятки тисяч мирних громадян.

Нехтування Статутом ООН і думкою членів Радбезу ООН ще раз проявилося у 2010-11 рр. Лідер Лівії Муамар Каддафі був звинувачений американськими структурами в підтримці терористів і розробці хімічної зброї. Як можна бачити – схема стандартна. Незважаючи на протести та чергові вето, США і НАТО вторглися в Лівії, влаштувавши там справжню громадянську війну, зірвавши контракти багатьох країн на постачання нафти і газу, і взяли під свій контроль нафтоносні райони Лівії. Сам Каддафі був схоплений нібито повстанцями, розтерзаний і убитий.

 Яскравою рисою в світовій політиці 2000-х рр. є те, що країни, і насамперед США, почали обходити ООН та інші їй подібні організації. ООН стала втрачати політичну вагу.

 Ще одним важливим фактором у світовій системі координат є те, що на сцені з’явився Китай. Звичайно, він був і до 2000-х рр.., але, починаючи саме з цієї пори, КНР стала все сильніше і активніше заявляти про себе. Незабаром Китай цілком може стати державою №1, обігнавши США і всю Європу, разом узятих. Новий конкурент США не може бути один. Виходячи з цього, Китай почав шукати точки зближення і опори на міжнародній арені. Однією з таких точок є Росія, яка у 2000-х рр. поступово стала виходити з стану держави Третього світу, що дісталася їй у спадок від єльцинської пори. Так, у 2009 році Бразилія, Росія, Індія, Китай і Південна Африка проголосили створення нової політичної та економічної організації – БРІКС. Ця структура повинна стати конкурентом США і їх союзникам (Рис. 4).

 У Європі В 2000-х рр. розширився Європейський Союз (ЄС) (Рис. 3). До нього вступили колишні країни Варшавського договору, країни колишньої Союзної Югославії і деякі республіки колишнього СРСР. В ЄС була створена єдина валюта – євро, стерті внутрішні кордони. Між тим, проблемою в Європі в черговий раз став військово-політичний альянс НАТО. Ті країни, які наприкінці 1980-х рр. вийшли з соціалістичного табору, вступили в НАТО. Т. н. «розширення НАТО на Схід» є прихованою загрозою РФ і країнах СНД. 

На пострадянському просторі роль РФ у 2000-х рр. помітно посилилася. На початку 2000-х рр. у таких країнах як Грузія, Україна, Киргизія прокотилися т. н. «кольорові революції». До влади прийшли проамериканськи налаштованих людей. Відносини з РФ помітно погіршилися. У серпні 2008 року Грузія, підборкувана США, напала на Південну Осетію, чим викликала відповідну реакцію РФ, яка вибила своїми військами грузин з Осетії і пізніше визнала незалежність Південної Осетії і Абхазії. 

В кінці 2000-х рр. РФ почала формування кількох політико-економічних структур на просторі СНД – Єдиний Економічний простір, Зона вільної торгівлі і Шанхайська організація співробітництва.

 На 2013 рік міжнародна обстановка у світі залишається досить напруженою. Існують маса невирішених проблем, які в будь-який момент можуть вилитися в повномасштабну війну.

Посилання на основну публікацію