Місто Троя в грецьких міфах

Місто Илион, або Троя, з ім’ям якого були пов’язані події Троянської війни, був колись найзнаменитішим і могутнім містом Передньої Азії. Згідно еллінським сказанням, він разом з високотвердинной фортецею своєї Пергамом стояв в родючій, горбистій країні, між відрогами Іди і Геллеспонтом. З двох сторін Трою зрошували дві річки: Сімоіс і Скамандр; обидві вони протікали по широкій долині і впадали в найближчий затоку моря. В незапам’ятні стародавні часи, задовго до побудови Трої, по схилах Іди жив народ тевкри, яким правив цар Тевкр, син бога річки Скамандра і німфи Ідеї. Тевкр дружелюбно поселив у себе Дардана, сина Зевса і плеяди Електри: втікши під час голоду з батьківщини своєї, з Аркадії, Дардан оселився спершу на острові Самотракію, а звідси перейшов на фрігійський берег Азії, в області царя Тевкра. Все це було ще до побудови Трої.

Цар Тевкр радо прийняв його, віддав йому в подружжя дочку свою Батейю і відвів йому смугу землі; на тій землі Дардан збудував місто Дардан. Троянське плем’я, заселивши це місто і його околиця, стало називатися дарданов. У Дардана був син Еріхфоній: він підкорив під свою владу всю троянську землю і шанувався своїми сучасниками як найбагатший з смертних. Три тисячі шелкогрівих кобилиць паслося у нього на луках. Дванадцять з них володіли такою легкістю і швидкістю, що фрігійці прозвали їх породженнями бурхливого Борея: носилися вони по волнующимся нивах і не збивали копитами класів, носилися по залитому хвилями узмор’ю і не стосувалися хвиль, що не мочили в їх піні швидких ніг своїх.

Еріхфонію успадковував син його Трос, на ім’я якого народ став називатися троянцями. У Троса було три сини: Іл, Ассарак і Ганімед. Не було на землі людини, яка могла б зрівнятися з Ганимедом красотою; батько богів і людей, міродержец Зевс велів своєму орлу викрасти отрока на Олімп: тут жив він між безсмертними богами і служив Зевсу – наповнював за трапезою його кубок. Цареві ж трос взамін викраденого сина Зевс дарував упряж божественних коней. По смерті батька Іл і Ассарак розділили між собою його царство. Ассарак став родоначальником дарданскіх царів; у нього був онук Анхис – юнак такої краси, що їм зачарувалася сама Афродіта. Від шлюбу Анхиса з богинею народився герой Еней, колишній під час Троянської війни царем над дарданов. Іл, старший син Троса, був родоначальником царів троянських. Раз прийшов Іл у Фрігію і переміг на змаганні всіх бійців; в нагороду за перемогу фригийский цар дав йому п’ятдесят юнаків та п’ятдесят дів, дав ще, за велінням оракула, строкату корову і заповів: де зупиниться корова, там нехай він побудує місто. Іл пішов за нею слідом і йшов до піднесення, згадуваної пагорбом фригийской Ате, – тут корова зупинилася. Богиня Ате, руйнувальниць людей, омрачітельніца розуму, осмілилася колись збентежити розум самого Зевса, за що була низвергнута їм з Олімпу; вона впала на землю у Фрігії, поблизу пагорба, названого згодом її ім’ям. На цьому-то пагорбі Іл і побудував знаменитий місто Трою (Іліон). Приступаючи до побудови Трої, він просив у Зевса доброго знамення і, прокинувшись уранці, і побачив перед своїм шатром кинутий з небес на землю Зевсом Палладіон – дерев’яне зображення Афіни Паллади, три лікті вишина. Богиня представлена ​​була зі списом у правій руці, а в лівій з веретеном і пряжею. Зображення Афіни мало служити заставою божественної допомоги, оплотом і захистом громадянам виниклого міста. Радісний, приступив тоді Іл до споруди Трої і для зберігання Палладіон спорудив храм. Збудувавши Трою, він обгородив її високими стінами з бійницями. Нижня ж частина міста Трої обнесена була стеною пізніше – при сині Іла, Лаомедонт.

Посилання на основну публікацію